Головна » Файли » Предмети » українська мова

Твір-опис. Як написати.
24.05.2015, 09:13
загрузка...

Опис — тип мовлення, у якому відтворено враження автора від людей, природи, предметів, довкілля, явищ, процесів, з презентацією їх зовніш­ ніх і внутрішніх характеристик, властивостей, визначальних рис, якостей. Залежно від об’єкта опису розрізняють портрет (опис людини), пейзаж (опис природи), інтер’єр (опис приміщення), екстер’єр (опис зовніш­ ніх характеристик об’єкта; при цьому об’єктом можуть бути живі істоти (тварини, птахи) та реалії певного простору (наприклад, міста: будинки, вулиці площі). Звичайно, у своєму житті ми можемо описувати не ли­ ше людей чи природу, але й все, що спостерігаємо, — процеси, явищі, дії, і всі ці описи, незалежно від сфери їх функціонування (наука, діло­ ва сфера, література) мають спільні мовні риси: наявність значної кіль­кості прикметників, дієприкметників, прислівників. Інколи для опису певного явища, яке виражає себе у динаміці, використовують дієслова із означальною семантикою, що робить образ рухливим, енергетично на­ сиченим. У художніх описах для підсилення враження чи підкреслення якоїсь ознаки використовують епітети, порівняння, метафори, що уви­ разнює текст, індивідуалізує його, забарвлює. Пропонуємо описи різних видів із текстів літератури.

• Портрет

Дівчина була крихітна, «самі коси та завзяття», як хтось сказав про неї, очі сині, безстрашні, тверде підборіддя, яскравий рум’янець і копиця розкішного червоно-золотавого волосся, яке вінчало аж надто тендітну жіночу голівку й тіло. Осторонь стояла висока ставна жінка, що її один Форсайт порівняв був колись із поганською богинею… Склавши руки в сірих лайко­ вих рукавичках, жінка схилила набік голову, і всі чоловіки навколо не зводили очей з її спокійного чарівного обличчя… Щоки її, хоч і бліді, здавалося, випромінювали тепло, а у великих темних очах світилася лагідна задума (Джон Голсуорсі).

Пейзаж

Оголені стовбури дерев, бурі і сірі взимку, здавалося, й не мерзли… Дерева скидали листя і завмирали у зимовій сплячці в очікуванні весни, нового життя. Вони починали прокидатися у березні, це ста­ вало особливо помітно наприкінці місяця, і ось уже зараз, на початку квітня, дерева схожі були на людей, що вийшли на сонечко погрітися після холодної купелі і мрійливо й розніжено підставляли сонцю свої тіла, усіма порами вбираючи життєдайну силу, сонце, життя і хлорофіл (Юрко Покальчук).

• Інтер’єр

На порозі він спинився на мить, оглядаючи помешкання. Воно на­ лежало, певно, лікареві, скільки міг він дорозумітись із ілюстрова­ них журналів, розкиданих на круглих столиках, та решток медич­ ного духу в повітрі серед тютюнового диму. Тепер стільці й крісла бути присунуті до стін, щоб звільнити посередині простір до тан­ ців. Просто, в дальшій кімнаті горіло матове червоне світло… (Валер’ян Підмогильний).

• Міський пейзаж

Майдан Незалежності вирував. Гуготів, клекотів, палахкотів жовтога­ рячим полум’ям прапорів, як величезне багаття. Від маєва усіх відтін­ків сонячно-жовтих барв, від радісного піднесення багатотисячно­ го натовпу, здавалося, вищало над Києвом густо заткане сніговими хмарами небо і яснішав сірий зимовий день (Галина Тарасюк).

Як бачимо, опис може відтворюватися у різний спосіб: переліком зов­ нішніх характеристик, вживанням великої кількості прикметників, діє­ прикметників, означальних прислівників, порівнянням предмета зобра­ ження з іншим об’єктом, уживанням метафор, дієслівних характеристик. Такий широкий спектр мовних засобів залежить від творчої уяви автора, його асоціативного мислення, фантазії і вміння оригінально побачити та влучно зобразити певну реалію.

У всіх трьох типах художнього мовлення активно використовують­ся тропи — слова чи вирази, вжиті в переносному, образному значенні і служать для увиразнення мови.

Порівняння — фігура, у якій мовне зображення особи, предмета, явища чи дії передається через найхарактерніші ознаки, властиві для інших: очі, як небо; спідниця пломеніла, немов мак.

Метафора — вид тропів, побудованих на основі вживання слів та виразів у переносному значенні: люстра сонця, лампади небес; ліс мовчав у смутку; молитву ранок прочитав.

Метонімія — троп, основу якого складає заміна одних назв інши­ ми на підставі суміжності їх значень: золото у вухах; кришталь на столі.

Синекдоха — різновид метонімії, стилістичний зворот, у якому ці­ ле подається через назву його частини, загальне — через частко­ ве: жіноча рука не торкнулася цієї господи; хлопець накинув око на цю дівчину. Гіпербола — образне перебільшення, яке виявляється в наданні об’єкту нереальної ознаки чи дії: збожеволію від роботи; померти зі сміху.

Літота — протилежна гіперболі фігура, зумисне применшення яко­ їсь ознаки шляхом повного чи часткового її заперечення: У цій же річці чаплі по коліна.

Епітет — художнє, образне означення, що підкреслює характер­ ну рису предмета: золоті хмарки небесні; малиновий спів, збуджена хвиля.

Оксюморон — фігура, що сполучає два непоєднувальних поняття, які виключають одне одне: сміх крізь сльози; холодне полум’я; гарячий лід.

Персоніфікація — різновид метафори, у якому ознаки істоти пе­ реносяться на неістоту: одухотворення, уособлення (плачуть верби; сміється сонце); антропоморфізація (сміються, плачуть солов’ї); зооморфізація (роїлися поети і піїтки).

Перифраз — описовий зворот, що номінує предмет не прямо, а об­разно: чорне золото (вугілля); біле золото (бавовна).

Завдання 2 1. Прочитайте текст. Визначте, за якими ознаками його можна від­ нести до художнього стилю. Якими мовними засобами скористувався автор, щоб створити образ православного храму — Софії Київської? Прокоментуйте значення дієслів, ужитих у переносному значенні. Який художній прийом сподобався вам більше за все і чому? Відповіді запишіть у вигляді зв’язного тексту.

Собор стояв посеред снігів у холодній білій самотині. Возносився рожево під саме небо, і низькі хмари черкали об най­ вищу баню, заплутувалися безпорадно поміж бань нижчих, умить зупинялися у своєму бігові, і тоді видавалося, ніби починає леті­ ти понад землею самий собор, і суцільна його дивна рожевість за­ ступалася жовтістю від кованого золота, яким покрито було бані, й увесь собор зненацька засвічувався, мов щільник, повний ме­ ду, і в найпохмуріших душах ставало ясніше від того видовища (За П. Загребельним).

Категорія: українська мова | Додав: | Теги: твір-опис, як написати, Особливості
Переглядів: 677 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar