Головна » Файли » Предмети » українська мова

Вправи для роботи над заміткою в газету типу роздуму Про вчинки людей. 6 клас.
29.02.2016, 00:48
загрузка...

* Прочитати уривки зі статті1. На основі поданих у публікації фактів скласти  текст замітки типу роздуму про вчинок людини. Назвати особливості замітки як жанру. Пояснити, у яких випадках життєвий факт варто висвітлити у статті, а коли краще вдатися до жанру замітки. До складеної замітки дібрати заголовок.

 

Того дня на шкільному стадіоні відбувся «матч століття» – Петрівка проти Олександрівки. Завершився він перемогою збірної Петрівки з рахунком 4:0. Причому всі голи забив нападаючий Роман Бойко. Хлопці одержали в дарунок футбольні майки, а Роман – звання кращого бомбардира сезону.  Додому стомлені футболісти поверталися пішки – добре, що відстань між селом і райцентом десь із кілометр.

Проходячи повз ставок, вони почули крики: «Рятуйте! Діти тонуть!» Кричала однорука жінка. Стоячи у воді неподалік від берега, вона намагалася допомогти вибратися на сушу трьом дівчаткам, які борсались у воді.

Краєм вуха Ромка почув: «Дівчата тонуть. Тікаймо, бо влипнемо в історію!» Він не вагався й миті. У чому був – майці, штанях – кинувся у воду.

За півхвилини був біля дівчат. Схопивши за руку ту, що була найближче,  поплив до берега. Кинувся за другою, витягнув на сухе її. Коли Роман поплив за третьою, на поверхні води дівчинки не було. Хлопець пірнув раз, удруге. Лише на третій раз  побачив  дитину, що непорушно лежала на дні (глибина в цьому місці сягала двох метрів). Схопивши дівчинку, Роман випірнув. На поверхні, вдихнувши повітря, перекинув худеньке тільце через плече і поплив до берега. На щастя, дівча швидко прийшло до тями…

…Жінка, що стояла на березі, спитала: «Хлопчику, як тебе звуть?» Зніяковівши, рятівник вступив у черевики і втік.

 

Для довідок.

Подія сталася у с. Петрівка Олександрівського району. Учень Краматорської  середньої школи № 19 Роман Бойко щороку відпочиває в бабусі, яка мешкає в селі.

 

* Подані діалоги прочитати за особами. Встановити, між ким і в якій ситуації спілкування могла відбутися кожна з розмов. Використавши одержану з діалогів інформацію про людські вчинки, скласти замітки типу роздуму. Інформацію, якої немає в діалогах (конкретний час і місце події, імена учасників), домислити. Пояснити, чому для повідомлення читачів про ці факти жанр замітки є найдоречнішим. До складених заміток дібрати заголовки.

 

І.  - Скоро вас випишуть, шановний? Певно, за домом скучили?

  • Ну, звичайно, додому  кожному хочеться. Ось познімають післяопераційні шви – тоді до дітей, до онуків…
  • А операція складна?
  • Будь-яка операція складна, та ще й у моєму віці…  А я знаєте, вмирав, мене хірург наш Петро Олексійович Зайченко з того світу витягнув.
  • Що – такий важкий випадок?
  • Випадок звичайнісінький – апендицит. Та доки швидка довезла – апендикс розірвався, чекати не можна було. У хірургів якраз перезмінка. Бачу – всі хвилюються, мені, звісно, нічого не пояснюють. Тоді  Петра Олексійовича під руки заводять. Він у халаті, у масці… Тут наркоз мені дали…
  • А чого ж під руки хірурга заводили? Заслаб чи що?
  • Гірше, шановний. Дорогою до лікарні хірург упав і ногу зламав. Його на швидкій сюди привезли. А тут я на операційному столі лежу. Він став, мене прооперував, а тоді вже, мені розказували, впав і знепритомнів. Від болю. Перелом у нього відкритий і дуже важкий.
  • Ви подумайте, яка людина! Яка відповідальність, яка сили волі!

 

ІІ. – Галино Семенівно, ви моїх халамидників не бачили? Де це вони подалися?

  • Ой  Вірочко! Це ж ти нічого не знаєш?!  Та сядь, заспокойся, зараз розкажу!
  • Що трапилось, Галино Семенівно? Тільки нічого не приховуйте, чуєте? Вони живі?
  • Та живі, живі, моє ти серденько! Вони ж ото в тебе в школу не ходять…
  • Та карантин же в школі, ви знаєте… Галино Семенівно, кажіть швидше!!!
  • Ото вони телевізор увімкнули і мультики дивилися…
  • От безсовісні, я ж їм заборонила! Та чи  ж вони живі?
  • Живі, живі, голубонько! Так отой  телевізор  клятий вибухнув…
  • О боже мій! І що?
  • Кинулась твоя малеча до дверей і з переляку, видно, на запобіжник натиснула, замок і не відчиняється…
  • Господи! Далі, далі що було?!..
  • Та не кричи так, серденько! Сусід ваш зліва, студент Олександр, син Кравченка, ти ж знаєш, про кого я, почув дитячий вереск і, не довго думаючи, із свого балкону на ваш перескочив. А телевізор вже аж палає!
  • А далі що?
  • А що далі? Далі все нормально було. Двері твої плечем вибив, бо спортсмен, вони ж знаєш, які вони, ці каратисти… Дітей до мене привів, а телевізор ковдрою загасив… То й по всьому.
  • Як по всьому? А діти ж? Де діти?
  • Та не кричи так, голубонько! Он вони в мене мультики дивляться. А Сашко Кравченків твій телевізор до себе ремонтувати поніс… Ключі від хати ось візьми!
 

1  Уривки взято із статті  Марії Василь «Після того, як 14-річний школяр врятував трьох подружок Олену, Катю і Наталю, він зніяковів та втік» (Див.: «Факти», 21 вересня 1999 р. )

Категорія: українська мова | Додав:
Переглядів: 354 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar