Головна » Файли » Предмети » українська мова

ЗРАЗКИ ВИКОНАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ РОЗБОРУ
26.09.2014, 08:56
загрузка...

ЗРАЗКИ ВИКОНАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ РОЗБОРУ

 

Зразок лексичного розбору

         Лексичний розбір слова закріплює теоретичні знання студентів з лексикології, виробляє навички зі словом у контексті, з лінгвістичними словниками.

Схема розбору

1.     Аналізоване слово.

2.     З'ясувати значення, в якому слово виступає в реченні (тексті).

3.     Визначити, однозначне слово чи багатозначне; якщо багатозначне, назвати інші його значення (прямі й переносні).

4.     Визначити, чи слово вільне, чи фразеологічно зв’язане.

5.     Назвати синонімічний ряд, до якого воно належить і яке місце в цьому ряду займає.

6.     Дібрати антонім до аналізованого слова (якщо є ).

7.     Яке слово за походженням.

8.     Визначити, чи слово активного вжитку, чи має периферійне вживання (архаїзм, історизм, неологізм).

9.     Охарактеризувати стилістичні властивості слова (стилістично нейтральне, книжне, розмовно-побутове, професійно-термінологічне, діалектне, жаргонне) та походження.

Зразок:

Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів! (М.Рильський)

Земле

1.     Аналізоване слово в початковій формі - земля.

2.     Це слово повнозначне, оскільки називає певне явище дійсності, тобто виконує номінативну функцію,  в поданому тексті означає „ країна".

3.     Аналізоване слово є багатозначним. Інші його значення: земля -планета; земля - верхній шар земної кори; земля - грунт; земля - суша.

4.     Слово земля вільне.

5.     Синоніми до цього слова - край, країна, держава.

6.     Антоніма до слова підібрати не можна.

7.     За походженням    слово    земля    незапозичене, споконвічно українське.

8.     Аналізоване слово належить до активної лексики, слово земля є загальнонародним, оскільки вживається всіма носіями мови без територіальних чи соціальних обмежень.

9.     За вживаністю у стилях слово міжстильове, може вживатися в різних стилях, нейтральне.

 

Зразок фонетичного розбору

         Фонетичний розбір передбачає вироблення у студентів навичок запису фонетичною та фонематичною транскрипцією, сприймання на слух звукових особливостей мови.

Схема розбору

1.Аналізоване слово.

2.Записати слово фонетичною і фонематичною транскрипціями.

3.У фонетичній транскрипції поставити наголос і розбити слово на склади.

4.Схарактеризувати склади.

5.Виписати фонеми та звуки, схарактеризувати звуки.

6.Вказати співвіднесеність між фонемами і звуками.

Зразок:

Сміються й плачуть солов’ї (О.Олесь).

1.     Сміються.

2.     [см’і / йу / ц':а] , /смійут'с'а/.

3.     1  склад - прикритий, відкритий, ненаголошений; 2 - прикритий відкритий, наголошений: 3 - прикритий, відкритий, ненаголошений;

/с/ — [с] - приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий. твердий, інваріант;

/м/ — [м’] - приголосний сонорний, губний, напівпом'якшений, комбі­наторний варіант;

/і/—[і] голосний переднього ряду, високого піднесення, нелабіалізований, інваріант;

/й/ — [й] - приголосний сонорний, середньоязиковий, м'який   інваріант;

/у/ — [у ] - голосний заднього ряду, високого піднесення, наголо­шений, лабіалізований, комбінаторний варіант­;

/т'/, /с'/ — реалізуються [ц':] - приголосним шумним, глухим, передньоя­зиковим, пом'якшеним, подовженим, комбінаторним варіантом;

/а/ — [а] голосний заднього ряду низького піднесення, нелабіалізований, ненаголошений, комбінаторний варіант ; У слові 8 фонем, 7 звуків

 

Зразок орфографічний розбору

Орфографічний розбір - це пояснення орфограм української мови, обґрунтування правильного написання слів. Орфографічний розбір може поєднуватися з морфемним.

Схема розбору

1.          Орфографічний запис слова.

2.          Визначення орфограми для аналізу.

3.          Записати слово фонематичною транс­крипцією.

4.          Записати слово фонетичною транс­крипцією.

5.          Встановити відповідність між фонемами (варіантами їх) та буквами у виділених орфограмах.

6.          Сформулювати правила правопису щодо виділених орфограм.

7.          Охарактеризувати принципи правопису  щодо аналізованих орфограм.

Зразок розбору:

         Для того, щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі (Ю.Мушкетик)

1.          Словоформа   для   аналізу   в   орфографічному   записі: створити.

2.          Орфограми для аналізу: створити.

3.          Словоформа   записана   фонематичною   транскрипцією:

        /з т в о р и т и /.

4.     Словоформа записана фонетичною транскрипцією: [с т в о р и т и ].

5.     У виділених орфограмах немає повної відповідності між фонемами і буквами: фонема /з/ позначається буквою с;

6.     Префікс с- пишеться перед буквами к, п, т, ф, х.

7.     Орфограма с- пишеться за фонетичним принципом, тобто відповідно до вимови: префікс з- перед глухим приголосним [п] оглушується, звучить як [с]; на письмі позначається буквою с.

 

Зразок орфоепічного розбору слова

Завдання цього виду мовного розбору - пояснити нормативну вимову голосних і приголосних у слові, виявити й охаракте­ризувати можливі варіанти вимови окремих звуків.

Схема розбору:   

1.     Орфографічний запис слова.

2.     Запис слова фонетичною транскрипцією.

3.     Пояснення вимови голосних у слові.

4.     Пояснення вимови приголосних у слові.

5.     Характеристика всіх можливих варіантів вимови голосних та приголосних звуків.

Зразок:

Той хто по-справжньому любить Батьківщину,- в усіх відношеннях справжня людина.

1.     Відношеннях

2.     [в’ і д н о ш е н’: а х]

3.     Наголошені голосні  вимовляються чітко, ненаголошене[е] вимовляється як звук [е] з наближенням до [и].

4.     Приголосні у сильній позиції вимовляються чітко;  [н’:] подовжується у вимові.

5.     Норми літературної мови не допускають варіантної вимови голосних і приголосних.

 

 

Зразок словотвірного розбору

Схема розбору

1.     Речення із словом для аналізу.

2.     Аналізоване слово.

3.     Твірне слово (мотиватор або мотивуюче слово).

4.     Твірна основа (мотивуюча основа).

5.     Словотворчий засіб (дериватор).

6.     Вид словотворення.

Зразок:

1. Із коси осінніх хмар летіла мжичка ... (В.Стус).

2. Аналізоване слово : осінній.

3. Твірне слово: осінь.

4. Твірна основа: осін.

5. Словотворчий засіб: суфікс -н-,

6. Морфологічний спосіб словотворення, суфіксальний тип.

 

Зразок морфемного аналізу

1.     Аналізоване слово.

2.     Змінюване чи незмінюване слово (довести).

3.     Визначити закінчення у змінюваному слові (позитивне чи нульове).

4.     Визначити основу слова й охарактеризувати її: непохідна (коренева), похідна (суфіксальна, префіксальна, префіксально-суфіксальна, суфіксально-постфіксальна, префіксально-постфіксальна, префіксально-суфіксально-постфіксальна), чиста ( у незмінюваних словах), вільна чи зв'язана, проста чи складна, відкрита чи закрита, тверда чи м'яка.

5.     Визначити корінь слова і вказати на можливі варіанти (модифікації) кореня.

6.     Визначити префікси, суфікси, постфікси, інтерфікси.

7.     Вказати на морфонологічні зміни в основі.

8.     Вказати на зміни в морфемній будові слова.

9.     Виконати графічне позначення морфемного складу слова.

Зразок аналізу

На крило небокраю сіла хмара в червоній хустині і задумалась, тиха, над краєм землі (М.Вінграновський).

1.     Аналізоване слово: хмара.

2.     Змінюване: хмари, хмарою, хмарами.

3.     Закінчення: -а позитивне

4.     Основа слова: хмар-, непохідна (коренева), вільна, закрита, тверда.

5.     Корінь хмар- (хмарний, захмарилось).

6.     —

7.     —

8.     У морфемній будові слова змін не відбулося.

9.     Графічне позначення морфемного складу слова: хмар а

Схема морфологічного розбору іменника

1.Аналізоване слово.

2.Початкова форма (називний відмінок).

3.Лексико-граматичні категорії:

а) власна чи загальна назва;

б) назва істоти чи неістоти;

в) лексичне значення – конкретне (предметне, речовинне, збірне) чи абстрактне.

4.Граматичні категорії:

а) рід і засоби вираження його (семантичні ознаки, морфологічна будова, синтаксичні зв'язки з іншими словами в реченні);

б) число і засоби вираження його;

в) відмінок і засоби вираження його;

г) відміна і група.

5.Синтаксична роль.

6.Будова слова

7.Правопис слова.

 

Зразок морфологічного розбору

Липень промайнув гарячим крилом над землею і розтанув між соковитими травами (М.Сиротюк).

1.Липень;

2.Липень;

3.загальна назва; неістота (що?); назва абстрактного поняття;

4.чоловічий рід, засіб вираження — нульове закінчення (морфологічна ознака); однина, засіб вираження — нульове закінчення (можливе: липень-липні); Н.в., засіб вираження — нульове закінчення; ІІ відміна, м’яка група;

5.у реченні виконує роль підмета;

6.липень;

7.у суфіксі –ень пишемо букву е, бо при зміні слова е випадає (липень-липня).

Схема морфологічного розбору прикметника

1.Аналізоване слово.

2.Початкова форма (називний відмінок чоловічого роду).

3.Лексичне значення (ознака за кольором, за розміром, за внутрішніми чи зовнішніми властивостями, за відношенням до предмета, до особи чи тварини, до місця, часу тощо).

4.Розряди за значенням (якісний, відносний, присвійний, відносно-якісний, присвійно-відносний, присвійно-якісний).

5.Ступінь порівняння, засоби вираження його.

6.Форма – повна (стягнена, нестягнена), коротка.

7.Група – тверда, мяка.

8.Рід і засоби вираження його.

9.Відмінок і засоби вираження його.

10.Число і засоби вираження його.

11.Синтаксична роль.

12.Будова слова.

13.Правопис слова.

Зразок

Панувало над селом лагідне серпневе надвечір’я (В.Козаченко).

Лагідне (надвечір’я) — п.ф. лагідний; ознака за внутрішніми властивостями; якісний, повна стягнена форма, тверда група, вжитий у формі середнього роду однини, називного відмінка (засіб вираження флексія –е), узгоджується у цих формах з іменником надвечір’я; прикметник виступає означення, є словом залежним; основа лагідн-, закінчення – е, корінь –лагід-, суфікс –н-.

 

Схема морфологічного розбору числівника

1.Аналізоване слово.

2.Початкова форма.

3.Розряд за значенням:

а) кількісний (власне кількісний, неозначено-кількісний, збірний, дробовий);

б) порядковий.

4.Група за будовою.

5.Рід (якщо йому властивий).

6.Число (якщо властиве).

7.Відмінок і засоби вираження його.

8.Синтаксична роль.

9.Будова, походження, творення.

10.Правопис слова.

Зразок

Одну фразу з першого диктанту я й досі пам’ятаю дуже добре (Остап Вишня).

Одну (фразу пам’ятаю) — п.ф. один; кількісний, власне кількісний; простий за будовою; вжитий у формі однини, жіночого роду, знахідного відмінка (засіб вираження флексія –у), у цих формах узгоджується з іменником фразу;  разом з іменником виступає у ролі додатка; корінь одн-, закінчення –у.

 

Схема морфологічного аналізу займенника

1.     Аналізоване слово.

2.Початкова форма (називний відмінок).

3.Розряд за значенням (особовий, зворотний, вказівний, присвійний та ін.)

4.Рід (якщо йому властивий).

5.Число (якщо властиве).

6.Відмінок.

7.Синтаксична роль.

8.Будова слова.

9.Правопис слова.

Зразок

Та музика, мов голос долі,

Нас освітила й поєднала (Л.Скирда).

1.Та;

2.та;

3.вказівний, співвідносний з прикметником;

4.жіночий рід;

5.однина;

6.Н.в.;

7.у реченні виступає означенням

8.та;

9.—

Схема морфологічного розбору дієслова

1.Аналізоване слово.

2.Неозначена форма (інфінітив).

3.Лексичне значення (назва фізичної дії, руху, розумової діяльності, стану, тощо).

4.Вид (недоконаний, доконаний) і засоби його вираження.

5.Перехідне чи неперехідне.

6.Стан (активний, пасивний, зворотно-середній) і засоби його вираження.

7.Час (теперішній, майбутній, минулий).

8.Спосіб (дійсний , умовний, наказовий).

9.Особа, рід, число, засоби вираження їх.

10.Дієвідміна.

11.Синтаксична функція.

 

 

Зразок  

Пролісок пробив листок торішній,

Аж зачудувалася трава (Рил.).

1.     Пробив.

2.     Пробити.

3.     Дія.

4.     Доконаний.

5.     Перехідне (пробив листок).

6.     Активний

7.     Минулий.

8.     Дійсний

9.     Чоловічий рід (нульове закінчення), однина.

10.                       І дієвідміна.

11.                       Присудок

 

 

Схема морфологічного розбору дієприкметника

1.     Аналізоване слово.

2.Початкова форма.

3.Активний чи пасивний стан.

4.Від якої основи (інфінітива чи теперішнього часу) утворений.

5.Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного).

6.Рід, число, відмінок, засоби вираження їх.

7.Синтаксична функція.

 

 

Зразок

Не доїжджаючи до ташанського мосту, Оксен круто звернув праворуч і поїхав ступською дорогою,  що пролягала поміж піщаними горбами. Незабаром спустився у глибоку яругу,  порослу чагарем і дикими грушками (Тют.).

1.     Порослу.

2.     Порослий.

3.     Активний минулого часу (суфікс -л-).

4.     Порос(ти) +л — порослий

5.     Утворений від неперехідного дієслова порости

6.     Жіночий (поросла яруга), однина (закінчення -у), Знахідний (спустився (в   що?) в порослу яругу).

7.     Означення.

 

 

Схема морфологічного розбору дієприслівника

1.Аналізоване слово.

2.Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного).

3.Від якої основи (інфінітива ти теперішнього часу) утворений і за допомогою якого суфікса.

4.Вид (доконаний, недоконаний); засоби його вираження.

5.Вказати дієслово-присудок, що пояснюється дієприслівником.

6.Ознаки якого часу має і яку додаткову дію означає (одночасну чи попередню щодо дієслова-присудка).

7.Синтаксична роль

8.Правопис слова.

 

Зразок

Не доїжджаючи до ташанського мосту, Оксен круто звернув праворуч і поїхав ступською дорогою,  що пролягала поміж піщаними горбами. Незабаром спустився у глибоку яругу,  порослу чагарем і дикими грушками (Тют.).

 

1.     Не доїжджаючи.

2.     не доїжджають (неперехідне)

3.     Не доїжджа(ють) + ючи — не доїжджаючи

4.     Недоконаний вид.

5.     Звернув

6.     Дія, попередня щодо дієслова-присудка.

7.     Обставина.

8.     Не пишеться окремо, бо дієслово без не вживається (доїжджати — доїжджаючи).

 

 

 

Схема морфологічного розбору прислівника

1.Аналізоване слово.

2.Вихідна форма (для означально-якісних, які мають ступені порівняння).

3.Розряд за значенням (означальний – який саме, обставинний – який саме).

4.Ступінь порівняння, категорія оцінки і засоби її вираження.

5.До якого слова відноситься.

6.Синтаксична роль.

7.Від якого слова і яким способом утворений.

8.Правопис слова.

 

Зразок

Вечоріє. Мла стає на морі... Тихше б'ється хвиля в береги... Гас­нуть звуки. В їх безлюднім хорі Ще чуткіша тиша навкруги (Плужн.).

1.     Тихше.

2.     Тихо

3.     Означальний способу дії (як?).

4.     Вищий, суфікс –ш-.

5.     До дієслова б’ється.

6.     Обставина способу дії.

7.     Від прикметника тихий за допомогою суфікса –о (тихо).

8.     У кінці пишеться -е, бо вищий ступінь (довше, краще, вище, вужче), основа закінчується на шиплячий.

 

Схеми морфологічних розборів інших граматичних класів слів

 

Схема морфологічного розбору слів категорії стану

1.Аналізоване слово.

2.Початкова форма (для тих, що мають ступені порівняння).

3.Лексичне значення.

4.Синтаксична функція.

5.Походження.

6.Будова слова.

 

Схема морфологічного розбору прийменника

1.Аналізоване слово.

2.Група за походженням (первинний чи вторинний).

3.Який за будовою (простий, складний, складений).

4.Від якої частини мови утворений (відіменний, прислівниковий).

5.Граматичне значення якого відмінка допомагає виражати.

6.До якого члена речення входить.

7.Правопис слова.

 

 

Схема морфологічного розбору сполучника

1.Аналізоване слово.

2.Група за морфологічним складом (прості, складні, складені).

3.Група за характером синтаксичних звязків (сурядний – який саме, підрядний – який саме).

4.Група за вживанням (одиничні, парні, повторювані).

5.Які члени речення чи які речення сполучає.

6.Правопис слова.

 

Схема морфологічного розбору часток

1.Аналізоване слово.

2.Розряд за значенням і функцією.

3.Словотворча чи формотворча.

4.Місце в реченні.

5.Правопис слова.

 

Схема морфологічного розбору модальних слів

1. Аналізоване слово.

1.Група за характером вираженого словом ставлення до висловненого.

2.Походження.

3.Будова слова.

 

Схема морфологічного розбору слів на –но, -то

1. Аналізоване слово.

2.Значення виду  та засоби вираження.

3.Перехідність (засоби вираження).

4.Стан (засоби вираження).

5.Час (засоби вираження)

6. Синтаксична функція.

7. Будова слова.

 

Схема морфологічного розбору вигуків

1.Аналізоване слово.

2.Розряд за значенням і функцією (емоційні , вольові).

3.Багатозначний чи обмежений у своєму значенні.

4.Від якої частини мови утворений.

5.Правопис слова.

 

Схеми розбору словосполучення і речення

 

Схема розбору підрядного словосполучення

1.     Аналізоване словосполучення.

1.     Тип словосполучення за ступенем поєднання слів: лексичне, фразеологічне, синтаксичне.

2.     Тип словосполучення за характером зв'язку між словами: підря­дне, сурядне.

3.     Основне слово, яким членом речення виступає, морфологічне вираження (частина мови, форма).

4.     Залежне слово, яким членом речення виступає, морфологічне вираження (частина мови, форма).

5.     Тип словосполучення за морфологічним вираженням головного слова: дієслівне, іменникове, прислівникове, прикметникове.

6.     Тип словосполучення за складом: просте, складне.

7.     Тип словосполучення за характером смислових відношень між залежним і головним словом: атрибутивне, об'єктне, обставинне.

8.     Тип підрядного зв'язку між головним і залежним словом:

·        узгодження: а) повне чи неповне? б) у яких граматичних значен­нях? в) якими засобами виражене узгодження?

·        керування: а) сильне чи слабке? б) якими засобами виражене (ін­тонація, флексія, прийменник)? в) безпосереднє чи посереднє?

·        прилягання: а) якими засобами виражене прилягання?

·        тяжіння: а) якими засобами виражене (інтонація, флексія)?

 

Зразок 

Вгорі латкою палає жовтогаряче небо вечора (В.Винниченко).

1.     Аналізоване словосполучення: жовтогаряче небо.

1.     Словосполучення синтаксичне, синтаксично змінне.

2.     За характером синтаксичного зв'язку підрядне.

3.     Основне (головне) слово небо, підмет, виражений іменником у називному відмінку.

4.     Залежне слово жовтогаряче, узгоджене означення, виражене прикметником середнього роду в називному відмінку однини.

5.     За морфологічним вираженням головного слова словосполучен­ня іменникове.

6.     За складом просте.

7.     За характером смислових відношень між залежним і стрижне­вим словом - атрибутивне.

8.     Залежне слово зв'язане з головним зв'язком узгодження, повне, у середньому роді, називному відмінку однини, виражене узгодження інтонацією і флексією -е.

 

Схема синтаксичного аналізу простого речення

1. Указати, що речення просте.

2. Тип речення за метою висловлення: розповідне, питальне, спо­нукальне.

3. Речення окличне чи неокличне.

4. Охарактеризувати речення за його будовою:

а) двоскладне чи односкладне (тип односкладного);

б) поширене чи непоширене;

в) повне чи неповне (указати, який член речення пропущено);

г) ускладнене чи неускладнене (чим ускладнене).

5. Підмет, чим він виражений.

6. Присудок, його тип, чим він виражений.

7. Другорядні члени, їх тип, чим виражені, від яких членів речення залежать, яким типом зв'язку з ними пов'язані. (Спочатку розглядаємо групу підмета, а потім групу присудка).

8. Пояснити розділові знаки.

 

Зразок

Марійка мовчки дивилась на здивовану подругу (О.Десняк).

1.     Речення просте.

2.     Розповідне.

3.     Неокличне.

4.     Двоскладне: поширене, по­вне, неускладнене.

5.     Підмет Марійка, простий виражений іменником.

6.     Присудок диви­лась простий дієслівний, виражений дієсловом дійсного способу.

7.     У групі присудка є другорядні члени речення: обставина способу дії мовчки виражена прислівником, залежить від присудка дивилась (диви­лась (як?) мовчки) і поєднується з ним зв'язком прилягання, непрямий додаток на подругу виражений іменником з прийменником, залежить від присудка (дивилась (на кого?) на подругу) і поєднується з ним зв'я­зком керування; узгоджене означення здивовану виражене дієприкмет­ником, залежить від додатка (подругу (яку?) здивовану) і поєднується з ним зв'язком узгодження.

 

Схема синтаксичного аналізу складносурядного речення

1.     Аналізоване речення.

2.     Із скількох частин складається? Назвати їх.

3.     Які змістові відношення та їх відтінки існують між частинами, єднальні (перелік одночасних або сумісних явищ, перелік послідовних явищ, наслідково-висновкові відношення), протиставні, зіставні, розділові (чергування  явищ,   несумісність  явищ,   непевність  сприйняття), приєднувальні, градаційні?

4.     Якими засобами зв'язані частини складносурядного речення (інтонація,   сурядні сполучники, порядок розташування частин, спільний другорядний член, наявність у наступній частині співвідносного займе­нника або прислівника)?

5.     Якими є частини складносурядного речення за наявністю голо­вних членів, другорядних, за ускладнюючими засобами, за повнотою?

6.     Характеристика кожної частини за членами речення (зв'язки, засоби зв'язку, відношення між ними).

7.     Розділові знаки в реченні

8.     Графічна схема речення.

 

 

 

Зразок 

1.     Дівчина троянди поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (В.Сосюра).

2.     Це речення складносурядне, складається з трьох предикатив­них частин:

1) Дівчина троянди поливала,

2) кудись котилась хмар навала,

3) сміялась осінь за вікном,

3.     Між частинами відношення єднальні (перелік одночасних, сумі­сних дій).

4.     Частини зв'язані між собою сурядною (перелічувальною) інто­нацією, сурядними (єднальними) сполучниками.

5.     Всі частини складного речення - за моделлю простого речення -двоскладні, поширені неускладнені, повні.

6.     Перша частина - Дівчина троянди поливала - предикативний центр - дівчина поливала; підмет (дівчина) простий, виражений імен­ником жіночого роду, у формі називного відмінка однини: присудок (по­ливала) простий дієслівний, виражений перехідним дієсловом дійсного способу, минулого часу, жіночого роду, однини. Зв'язок між підметом і присудком координація, засіб вираження зв'язку флексія – а, інтонація, відношення предикативні. Поливала (що?) троянди - включає прямий додаток, виражений іменником жіночого роду, у знахідному відмінку множини: зв'язок із присудком - сильне безприйменникове керування: засіб вираження зв'язку - флексія –і; відношення об'єктні. (За цим зразком розбирається кожна частина).

7.     Коми відділяють частини складносурядного речення за прави­лами "Українського правопису".

  1. Графічна схема речення така: [1] , і [2], і [3].

 

Схема аналізу складного безсполучникового речення

1.     Аналізоване речення.

2.     Яке це речення за метою висловлювання, емоційним забарв­ленням (розповідне, питальне, спонукальне, окличне).

3.     Безсполучникове, Яка інтонація є засобом зв'язку?

4.     Кількість предикативних частин, що входять до складу речення (виділити кожну з них)

5.     Речення з однотипними (однорідними) частинами, з різнотип­ними (неоднорідними) чи ускладненого типу?

6.     Які смислові відношення існують між частинами складного безсполучникового речення з однотипними частинами (перелік одноча­сних чи сумісних явищ, перелік послідовних у часі явищ, зіставлення чи протиставлення явищ)?

7.     Яку підрядну частину нагадує собою одна з предикативних ча­стин прогнозованого безсполучникового речення з різнотипними час­тинами (з'ясувальне, часове, способу дії, умови, мети тощо)?

8.     Якими засобами виражені смислові і синтаксичні зв'язки між предикативними частинами речення (співвідношення часових, видових і способових форм дієслів — присудків, порядок розташування преди­кативних частин, спільний другорядний член, наявність у наступній ча­стині співвідносного займенника чи прислівника, наявність у першій ча­стині слова, що потребує пояснення)?

9.     Перша предикативна частина (аналіз за схемою простого ре­чення: двоскладне, односкладне (тип односкладного); поширене; по­вне, неповне: головні і другорядні члени речення (аналізуються за схе­мою синтаксичного розбору простого речення), словосполучення (від­ношення і зв'язки).

10.                       Друга предикативна частина.

11.                       Розділові знаки у складному безсполучникову реченні.

12.                       Схема речення (графічна і лінійна).

 

Зразок 

1.     Відбились зорі у воді, летять до хмар тумани... (О.Гончар).

2.     Розповідне, неокличне.

3.     Безсполучникове, бо засобом зв'язку предикативних частин є інтонація переліку, що виражає логічну однорідність.

4.     Речення складається з двох предикативних частин: 1) Відбились зорі у воді; 2) Летять до хмар тумани.

5.     Речення з однотипними частинами.

6.     Між предикативними частинами складного безсполучникового речення єднальні відношення (перелік сумісних явищ)

7.     Предикативні частини з'єднані між собою, крім інтонації, спів­відношенням способових (дійсний спосіб) форм дієслів — присудків.

8.     Перша предикативна частина співвідноситься з двоскладним, поширеним, повним, неускладненим простим реченням. (Головні і другорядні члени речення, словосполучення аналізуються за схемою син­таксичного розбору простого речення).

9.     Друга предикативна частина (аналіз за схемою простого речен­ня).

10.                       Предикативні частину відділяються між собою комою

  1. Графічна схема: , . Лінійна схема: [   ], [   ].

 

Схема аналізу багатокомпонентного речення з різними видами зв'язку

1.     Аналізована конструкція (речення).

2.     Яке речення за метою висловлювання, емоційним забарвлен­ням (розповідне, питальне, спонукальне, окличне)?

3.     Предикативні частини, з яких складається речення, виділити (пронумерувати) кожну з них.

4.     Предикативні частини, що виділяються на вищому рівні члену­вання (об'єднані сурядним чи безсполучниковим зв'язком). Смислові відношення між ними.

5.     Предикативні частини, що виділяються на нижчому рівні члену­вання (вони приєднуються підрядним зв'язком).

6.     Який член головної предикативної частини (чи вся частина пояснюється підрядною?

7.     На яке питання відповідає підрядна частина

8.     Якими сполучниками чи сполучними словами приєднується до головної?

9.     3 яким підрядним реченням співвідноситься підрядна частина(чи підрядні)?

10.                       До якого різновиду багатокомпонентних складних речень з різ­ними видами зв'язку належить речення (з сурядним і підрядним; з без­сполучниковим і підрядним; з сурядним, безсполучниковим і підряд­ним).

11.                       Аналіз предикативних частин за схемою простого речення.

12.                       Розділові знаки в реченні.

13.                       Схема речення.

 

Зразок 

 

1.     Тадей навчив свою молоду дружину грамоти, зате вона пере­дала синові разом з молоком рідну мову, пісню, той особливий ліризм, що б’є з поезій Рильського чистим українським джерелом (Ю.Лавріненко).

2.     Речення розповідне, неокличне.

3.     Складається з трьох предикативних, частин 1) Тадей навчив свою молоду дружину грамоти; 2) вона передала синові разом з моло­ком рідну мову, пісню, той особливий ліризм; 3) що б'є з поезій Рильсь­кого чистим українським джерелом.

4.     На вищому рівні членування виділяються дві предикативні час­тини (1 і 2), з'єднані сурядним зв'язком (сурядність протиставна, вира­жена інтонацією протиставлення, сполучником зате та порядком роз­ташування предикативних частин).

5.     На нижчому (внутрішньому) рівні членування виділяється третя предикативна частина, що пояснює у попередній предикативній імен­ник ліризм, відповідає на питання який? і приєднується сполучним сло­вом що (його можна замінити словом який), яке виступає підметом у цій частині речення. Це складнопідрядне присубстантивно-атрибутивне (означальне) речення.

6.     У реченні поєднується сурядний і підрядний, зв'язок. Отже, це багатокомпонентне складне речення з сурядним і підрядним зв'язком.

7.     Перша предикативна частина (аналізується за схемою простого речення), друга предикативна частина...

8.     Кома ставиться після першої предикативної частини перед сполучником сурядності зате і після другої — перед сполучним словом що.

9.     Графічна схема речення: [ ], зате [  ], (що).

http://ualevitova.ucoz.ru/

Категорія: українська мова | Додав: | Теги: схема розбору, морфологічний, розбір речення, зразки, приклади, фонетичний, розбір слова
Переглядів: 1623 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
avatar