Головна » Файли » Предмети » українська література

(АНАЛІЗ) І.С.Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я» Паспорт твору
16.10.2019, 21:02
загрузка...

І.С. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»

1.Автор – І.С.Нечуй-Левицький.

2. Назва твору –«Кайдашева сім’я».

3. Рік видання –1879р.

4. Літературний рід – епос.

5. Жанр – реалістична соціально-побутова повість.

6. Форма – прозовий твір(монологи, діалоги).

7. Тема – зображення життя українського села в перші десятиріччя після ре- форми 1861 р.

8. Ідея – засудження затурканості, неосвіченості, егоїзму, дрібновласницьких інтересів українського селянства.

9. Проблематика – батьки і діти, мораль і деградація особистості, суспільство і людина, егоїзм і гуманізм.

10. Сюжет

Експозиція — опис чарівної природи, серед якої розкинулося село Семигори; постать змореного тяжкою працею Кайдаша на темному тлі повітки; роз- мова братів Кайдашенків про дівчат; залицяння Карпа до Мотрі.

Зав'язка — одруження Карпа з Мотрею; поява молодої сім'ї викликала між батьками і дітьми суперечки за "моє" і "твоє".

Розвиток дії – напружені моменти родинного побуту, гострокомічні сцени, смішні ситуації, що часто викликають не сміх, а біль у душі читача.

Кульмінація – історія з кухлем (VIII ст.), коли Марусі Кайдашисі Мотря ви- колола око.

Розв'язка твору — груша, за яку було стільки сварок між молодими сім'ями, всохла, і сім'ї помирилися. Та чи довго триватиме ця тиша і спокій в обох садибах? Адже головна причина сварок — не груша.

11. Композиція – повість складається з 9 (дев'яти) розділів:

- лише родинні стосунки та суперечки;

- одруження Карпа;

- сварки між невісткою Мотрею та свекрухою;

- сватання Лавріна;

- його одруження;

- ставлення свекрухи до другої невістки – Мелашки;

- похід до Києва;

- втеча Мелашки;

- сварки між сім'ями братів.

12. Персонажі – Омелько Кайдаш, Маруся Кайдашиха, Карпо і Лаврін, Мотря Довбишівна, Мелашка.

ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ. КАЙДАШЕВА СІМ'Я - ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII - 70-90-ті рр. XIX ст.

Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький, 25 листопада 1838 р. — 15 квітня 1918 р.) — прозаїк, поет, драматург, етнограф-фольклорист, лінгвіст, літературнийкритик.

Творчий доробок:

• проза: повісті „Микола Джеря”, „Кайдашева сім'я”, „Дві Московки”, романи „Хмари”, „Князь Єремія Вишневецький” та інші прозові жанри;

• драматургія: комедія „На кожум'яках”, історичні драми „Маруся Богуславка”, „В диму та в полум'ї”;

• етнографія і фольклористика: „Світогляд українського народу від давнини до сучасності”, „Українські гумористи й штукарі”;

• лінгвістика: „Сучасна часописна мова в Україні” (1907), „Граматика української мови” в 2-х ч. (1914);

• статті: „Сьогочасне літературне спрямування”.

Риси творчості І. Нечуя-Левицького:

• вдале поєднання реалістичності і конкретності образів; увага до портретних та поведінкових деталей;

• увага до побутових і робочих моментів;

• соціальна, географічна, етнографічна конкретність;

• тяжіння мови до яскравих епітетів, образності, емоційності:

• тонкий гумор (у антиклерикальних творах): „Афонський пройдисвіт”;
сатира і гумор у творах не ображають, а дають надію;

• поетизація кращих сторін народного життя;

• пластичні і рельєфні образи;

• змалювання образів і природи мовою живопису: письменник — майстер передавати світлотіні; створив рухливий і багатобарвний пейзаж;

• пейзажі, майстерно вмонтовані у полотно тексту, є продовженням думок і мрій персонажів.

Заслуга І. Нечуя-Левицького — створення соціально-побутової повісті й роману, типові характери яких змальовані повно, за традиціями гоголівської реалістичної школи.

• „Кайдашева сім'я” (1879) — реалістична соціально-побутова повість, один з найкращих гумористично-сатиричних творів.

Соціальний конфлікт — основний: постійні сварки та короткочасні примирення на фоні відстоювання „прав” на власність. Конфлікт поколінь посилює соціальні негаразди у сім'ї.

Сюжет нескладний: створення дорослими синами родин і загострення конфліктів на побутовому ґрунті.

Композиція:

• зав'язка (конфлікт батька і синів, одруження Карпа); розвиток дії (виклад подій життя родини);

• кульмінація (може вважатися сутичка Мотрі з Кайдашихою, в якій остання втратила око);

• розв'язка твору (примирення двох сімей після того, як всохла груша).

Образи повісті:

• Омелько: працьовитий селянин, набожний, пияк, викликає глибоке співчуття;

• Маруся: образ Кайдашихи — поєднання позитивного і негативного; спілкування з панами лише зіпсувало її;
• Карпо: соціальний тип дрібного власника;

• Лаврін: втілення рис українського національного характеру;

• невістки: втілення рис пристосовництва.

Сатира і гумор у повісті служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті.

Категорія: українська література | Додав:
Переглядів: 33 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar