Головна » Файли » ШКОЛЯР » українська література

Літературні пісні, їх специфіка
12.10.2020, 23:51
загрузка...

Пісні літературного походження – це твори професійної літератури. Найчастіше пісня, створена автором і композитором, ставала популярною серед народу, а оскільки сприйнятий текст передавався в усній формі, ім’я автора й композитора затиралось, і пісня починала побутувати як народна. Можливі й інші випадки. Наприклад, авторський текст клався на народну мелодію або мелодію композитора, ім’я якого залишалося невідомим. Бувало й таке, що на основі певного авторського тексту складався подібний мотивами та образами, з тією ж мелодією, але інший народний текст, що побутував паралельно з літературним.

Найдавнішим відомим автором пісень, що побутують у народі анонімно, є Семен Климовський. Вважається, що саме він є автором відомої пісні «Їхав козак за Дунай».
Приблизно такими ж давніми є пісні, авторство яких приписують легендарній українській поетесі Марусі Чурай.
З відомих поетів, твори яких стали піснями, першим є Григорій Сковорода – мандрівний філософ, світогляд якого наскрізь національний. Народ сприйняв висловлені думки автора, як свої.
Новий етап розвитку української літератури та літературної пісні починається з виданням Шевченкового «Кобзаря» у 1840 році. Багато віршів поета поставлено на музику, які й досі є популярними і улюбленими серед українців.
Кожна пісня літературного походження має свою історію, проходить різні періоди поширення, переробки, зазнає певних змін. Пісні літературного походження відрізнялися від народних специфічними рисами.
Найвизначальнішою рисою літературних пісень є рівень індивідуалізації. У той час як усна народна творчість вибирає усе найтиповіше, творить схематичні сюжети і доволі абстрактні узагальнені образи, літературна пісня як індивідуальна творчість побудована на основі особистих переживань, нетрадиційних ситуацій: фольклорне узагальнення життєвих явищ тут поступається місцем індивідуальним почуттям, які викликані конкретними обставинами. Ліричний герой таких пісень висловлює своє бачення і розуміння світу, яке, як правило, не збігається із загальноприйнятим.
У піснях літературного походження використовується дещо відмінний арсенал художньо-поетичних засобів. Це виводить народну лірику на якісно новий рівень: у ній не лише фіксуються окремі життєві явища (як це робить народна уява), а й з’являється філософське осмислення дійсності, висловлюється індивідуальне ставлення. У піснях зосереджується увага на людські почуття, думки та переживання; у текст уводиться пейзаж.
Пісням літературного походження властивий авторський стиль, причому кожна окрема пісня чи група пісень одного автора відрізняється стильовими ознаками від інших пісень цього жанрового різновиду.
Оскільки пісня —літературно-музичний твір, у цьому процесі важливе значення має і мелодія. Деякі пісні побутують із музикою відомих композиторів, інші мають кілька варіантів мелодій.
У 20-ті роки ХХ століття з’явились нові пісні літературного походження на тексти поетів «Молодої музи». Це пісні - «Сповнилась міра» П. Карманського, «Прощаюсь, ангеле, з тобою», «Забудь мене» В. Пачовського.
З-поміж сучасних пісень здобули визнання твори М. Ткача «Марічка», «Ясени», М. Сингаївського «Чорнобривці», низка поезій Д. Павличка з музикою О. Білаша —«Два кольори», «Явір», «Яворина», «Лелеченьки» та ін. Відомі також твори В. Івасюка «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй». Усі вони є улюбленими піснями українців.
До пісень літературного походження також належить і пісня-гімн.
Категорія: українська література | Додав:
Переглядів: 42 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar