Головна » Файли » Предмети » українська література

СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ Аналіз до ЗНО
20.09.2019, 23:34
загрузка...

СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

«Слово о полку Ігоревім»

Великим досягненням давньоруської літератури є «Слово о полку Ігоревім». Цей твір дослідники називають лебе­диною піснею Київської Русі, шедевром українського і світового письменства.

Оригінал твору відкрив граф Олексій Мусін-Пушкін, відкупивши його в архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Йоіля 1791 р., і видав друком у Петербурзі 1800 р., при співпраці знавців палеографії М. Малиновського і М. Бантиша-Каменського. Сам рукопис і більшість друкованих примірників «Слова…» згоріли під час московської пожежі 1812 року. Брак оригінального списку викликав уже на початку XIX ст. появу скептиків, які вважали «Слово…» пізнішим фальсифікатом.

Орієнтовний час написання — 1187 р. За жанром «Слово...» — ліро-епічна, героїчна поема. Частина тексту напи­сана ритмічною прозою. Твір відзначається гармонією змісту і форми, глибоким психологізмом, яскравою образністю і симво­лікою. Простежується зв'язок із фольклором та писемними дже­релами.

Твір неодноразово перекладався і переспівувався українськими письменниками (Т. Шевченко, М. Шашкевич, Ю. Федькович, С. Руданський, В. Шевчук, Л. Махновець та ін.), що свідчить про його неперехідну цінність як художнього твору високого ґатунку, а також про внутрішній, органічний зв'язок із художнім мисленням, з літературою українського народу в цілому.

Історична основа «Слова…»

Основою для «Слова...» стали історичні події, а саме: невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців 1185 року і його поразка у битві на ріці Каялі. Київська Русь вела тривалу й тяж­ку боротьбу проти кочівників, але рідну землю було б легше за­хищати, якби не було князівських міжусобиць. Змагання князів за багатства, а найбільше за землю, ослаблювали міць Київської Русі й відкривали шлях половцям для нападів і нищення. Деякі князі намагалися хоч якось зарадити лиху і тому вдавалися до різних заходів: укладали з половцями мирні угоди, одружували­ся з дочками хана, задобрювали подарунками. Але успіху це не мало, бо з корисливою метою деякі князі використовували кочів­ників як знаряддя боротьби із своїм суперником. Київська Русь нищилася нещадно.

 У 1183 році київський князь Святослав, переконавши ще декількох князів, що лише спільними зусиллями можна подолати ворога, переміг половців, а половецького хана Кобяка взяв у полон.

Князь Ігор, що правив у Новгород-Сіверському, вирішив і собі добути перемогу над половцями, що йому врешті й вдалося. Але замість того, щоб закріпити свою перемогу, він через два роки (1185 р.) ви­рушає в новий похід, що завершився страшною поразкою на р.Каялі.

Учасники походу:

1) за Іпатіївським списком:

  1. Ігор Святославович
  2. Володимир (син Ігоря)
  3. Святослав Ольгович ( племінник)
  4. Всеволод (брат Ігоря)

2) за Лаврентіївським списом: Ігор, двоє синів, брат Всеволод, Святослав (племінник)

Насамперед слід зауважити, що «Слово...» — це найвизначніша пам'ятка давньоруської літератури. Хоча ім'я автора лишилося не­відомим, але з усього видно і його майстерність, і його палку любов до рідної землі. Розкриваючи зміст подій, автор розповідає про поведінку окремих людей, їхні вчинки, наводить їхні висловлювання, і з цього поступово вимальовуються образи героїв. Людські характери змальовані скупо, але в кожному підкреслено найприкметнішу рису: в Ігоря  і Всеволода — хоробрість, у Святослава — мудрість, у Ярос­лавни    - вірність. І розкриваються ці властивості в най характерних для героїв обставинах: воїна — у битві, політика — у про­мові, жінки — в очікуванні повернення коханого.

 Центральний образ «Слова...» — Руська земля. У руслі народнопоетичних традицій автор оспівує сили природи, широко використовує мотиви давньої слов'янської міфології. Саме тому яскравим, живим уособленням є пейзаж у творі.  Перед  другою битвою  з половцями «криваві зорі світ провіщають; чорнії тучі з моря ідуть... Земля гуде. Ріки мутно течуть. Порохи поля покривають.»

Автор -особа, наслідком творчої діяльності якої є художній твір.

Автор твору писемної літератури, на відміну від усної народної творості, як правило, відомий. У давній літературі, коли існувала традиція не вказувати імені автора на рукописі, імена авторів не завжди відомі. Наприклад, драма «Милість Божа...» невідомого автора. 

Тривають наукові дискусії навколо авторства «Слова о полку Ігоревім», висунуто кілька гіпотез (від ченця Яна Вишатича, співців Ходини,, Митуси, боярина Петра Бориславича до брата княгині Ярославни, який брав участь у поході князя Ігоря, та ін.).

Техніка написання «Слова…»,  видання.

Віднайдений текст був написаний скорописом, злитно, без проміжків між словами, з надрядковими літерами і знаками (титлами), що ставили замість пропущених літер для економії дорогого пергаменту.

Згодом текст був поділений на слова, речення, абзаци (Мусіним-Пушкіним), були зроблені його копії.

1792 – час відкриття рукопису.

1800 – перше видання «Слова…»         

Єдність змісту і форми художнього, зокрема літературного твору, зумовлена тим, що зміст твору (проблематика, ідеї, зображувані події і персонажі, висловлені думки і почуття) створений уявою автора і тому існує лише завдяки формі його вираження — словесним обра­зам, композиції, певному порядку розміщення подій у сюжеті, мов­ним засобам відтворення інтонації тощо. Форма є способом органі­зації змісту в художньому творі. Компоненти форми твору можуть або бути більшою мірою пов'язаними з його змістом, як сюжет, ком­позиція, або бути відносно самодостатніми прийомами художньої виразності, як асонанси й алітерації (повтор однакових чи подібних за звучанням голосних і приголосних звуків поезії).

  1. композиція;
  2. жанр;
  3. особливості мови (з прикладами, узятими з твору).

Відповідати на питання:

  1. Чому так багато творів прадавньої і давньої літератури загину­ло, не збереглося?
  2. Яка гіпотеза про авторство «Слова...» є найвірогіднішою?
  3. Назвати основні проблеми, що їх порушує автор твору.
  4. Який центральний образ «Слова...»?
  5. Якою і як змальована природа у творі?
  6. Про події якого року розповідається у «Слові…»?
  7. «Слово…» - це пам’ятка літератури (давньої, прадавньої, нової).
  8. Ігор пішов у похід проти (татар, хозарів, половців).
  9. «Золоте слово» промовив (Святослав, Володимир, Ігор). Його зміст.
  10. Довести, що «Слово…» не літопис, а художній твір.
  11. Чому народ продовжує любити й шанувати Ігоря, незважаючи на його поразку?

Центральні образи: Руська земля, Ігор, Святослав, Ярославна, Всеволод, автор та ін.

Головний персонаж  твору — Ігор. Це руський князь, який любить свою рідну землю , мужній, відважний, вольовий, гордий, відкритий, зневажає смерть, полон для нього – найбільша ганьба (його вислів «Лучче ж бо потятим бути, аніж полоненим» став крилатим), але необачний, надміру запальний.

Усі ці риси викликають симпатію і в автора, і в читача, але разом із тим ми засуджуємо Ігоря за необачність, адже навіть сили природи попереджали про небезпечний похід про­ти половців. Він знехтував пересторогою і, програвши вирішальну битву, сам потрапляє до полону. За твердженням інших критиків, затемнення сонця – авторський прийом, за допомогою якого повністю реабілітується князь Ігор і його похід. Згідно з уявленнями ХІІ ст. затемнення було провісником можливої біди, яка, однак, не вважалася неминучою. Тому князь Ігор приймає рішення вийти в похід назустріч небезпеці і відвести біду від рідної землі навіть ціною власного життя. Це і є найвищий подвиг в ім’я Вітчизни. 

Ніби врівноважуючи два характери, зображений у творі ве­личний князь Святослав. Це видатний державний діяч, полково­дець, мудра і благородна людина. Боляче Святославу за спусто­шену Руську землю, він картає необдумані вчинки Всеволода й Ігоря. Прагнучи зберегти велич руської землі, Святослав звер­тається з палким словом до інших князів, щоб вони не тратили сили на міжусобиці, а об'єднували зусилля для спільного захис­ту Русі.

Ярославна (справжнє історичне ім’я Єфросинія, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла). Надзвичайно привабливим є образ Ярославни, дружини Ігоря(єдиний жіночий образ твору), її плач за чоловіком, що потрапив у полон до половців, є неперевершеним взірцем вияву ніжності й вірності почуттів, коли вона звертається до сил природи, щоб вони допомогли врятувати і її чоловіка, і його воїнів. Вона не лише дружина Ігоря, вона — пат­ріотка своєї землі, тому й уболіває не тільки за чоловіком, а й за іншими воїнами, які вирушили в похід захищати рідну землю. Саме цей образ надихав багатьох поетів, і вони створювали пре­красні переклади й переспіви «Плачу Ярославни». Для багатьох широко відомим є переклад Т. Г. Шевченка. Образ Ярославни у творі узагальнений. Це і мати-вітчизна, яка послала своїх синів захищати рідну землю від ворога, це водночас і ліричний образ жінки. Це історична особа, але разом із тим — художній образ, створений автором.

У поемі є ще один образ, про який у творі не сказано жодного слова, але він присутній у кожному рядку. Це — сам автор твору. Він всебічно освічена й обдарована людина, яка добре знала усну народну творчість, історію, географію, розумілася на політиці, у військовій справі. Це не лише великий митець, а й пристрасний громадянин, палкий поборник єдності руських земель.

Ритмічна проза — використання у прозовому творі упорядкова­ного чергування мовних одиниць. Ритмічними засобами в прозі є упорядковане розміщення слів і словосполучень у реченні, а та­кож чергування наголосів, асонанси та алітерації: «О Дніпре-Славутичу! Ти пробив єси кам'янії гори через землю Половецькую.»

Цитати

 Князь Ігор

... укріпив ум силою своєю

і вигострив серця свойого мужністю;

сповнившись ратного духу,

він навів свої хоробрі полки

на землю Половецькую

за землю Руськую.

 

                  Лучче ж би потятим бути,                   

                     аніж полоненим бути.

 

          ...з вами, русичі,

хочу голову свою положити

або напитися шоломом з Дону!»

Всеволод

Яр-туре Всеволоде!

Стоїш ти в обороні,

прищепі ти на воїв стрілами,

гримиш ти об шоломи мечами харалужними.

та його воїни-куряни:

під трубами повиті,

під шоломами злеліяні,

кінцем списа згодовані,

...самі скачуть, як тії сірії вовки в полі,

шукаючи собі честі, а князю - слави.

Князь Святослав

Святослав грізний великий ...

... своїми сильними полками і харалужними мечами

наступив на землю Половецькую,

притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера,

 висушив потоки і болота.

 

Ви ж сказали: «Мужаймося самі -

славу минулу самі візьмемо

і прийдешню ми самі поділимо!»

Вступіте, господарі, в золоті стремена

за обиду часу нашого, за землю Руськую,

за рани Ігореві, смілого Святославича!

Всеслав Полоцький

Скочив од них лютим звіром опівночі...

... одчинив ворота Новгороду,

розтрощив славу Ярославу,

 скочив вовком до Немиги з Дуток.

 ... Всеслав-князь людям суд чинив,

 князям городи рядив,

а сам вночі вовком бігав...

 

Осмомисл Галицький

«...підпер гори Угорськії своїми залізними полками,

заступив королеві путь, зачинив Дунаю ворота...»

 Ярославна

На Дунаї Ярославнин голос чути, вона, чайка незнаєма, рано квилить...

Боян

Боян-бо віщий,

якщо кому хотів пісню творити,

то розтікався він мислю по древу,

сірим вовком по землі,сизим орлом під хмарами.

не десять соколів на стадо лебедів пускає,

а свої віщії персти на живії струни накладає, -

і вони самі князям славу рокотали.

 

Ліро-епічна героїчна поема „Слово про похід Ігорів” датується XII ст. (між 1187 і 1196 рр.) і розповідає про похід князя Ігоря новгород-сіверського на половців року 1185. Тема поеми — невдача в поході.

Питання щодо авторства „Слова...” досі залишається відкритим.

Головна ідея поеми — заклик руських князів єднатися, аби спільними силами боротися проти зовнішніх ворогів.

Головні герої: князі Ігор, Святослав і Всеволод; Ярославна (дружина Ігоря); половці Овлур, Гзак і Кончак.

Характеристика головних героїв.

Ігор — головний персонаж:

— любить батьківщину, готовий пожертвувати за неї життям;

— чесний, відкритий, гордий;

— полон для нього — ганьба: „Лучче ж бо потятим бути, аніж полоненим...”;

— мужній і рішучий: нехтує віщуваннями природи; Всеволод і Святослав називають його сміливим соколом;

— запальний, поспішний: його поведінка призвела до трагедії (/дружина розгромлена, тисячі жінок — вдови, тисячі дітей — сироти, князі пересіли „із сідла золотого та в сідло невольниче”.

Святослав, на думку автора, великий грізний київський князь, видатний державний діяч, справжній патріот і шляхетна людина:

— видатний полководець: його вихваляють „німці і венеціанці, греки і морава”;
— піклувальник про долю рідної землі: не може бути байдужим, коли узбережжя рік „засіяні кістками руських синів”;

— закликає усіх князів об'єднатися для боротьби; саме за його сприяння завойовується перемога.

Ярославна:

— вірна дружина Ігоря;

— свідома громадянка своєї держави, патріотка;

— виступає від імені „жон руських”;

— заступниця всіх воїнів Київської Русі.

Особливості „Слова...”:

- Текст ритмізований. Це дає можливість вважати, що твір був розрахований на усне відтворення.

- Своєрідного ритму надають і переходи від однієї теми до іншої, рівномірний розподіл окликів, звертань:

Ярославна послідовно звертається до вітру, Дніпра, сонця; автор звертається до руських князів.

- Безпосередній контакт з аудиторією також свідчить, що „Слово...” було призначене для усного відтворення:

„Почнемо, браття, пісню невеселу / Словами призабутими старими / Про Ігорів згорьований похід...”.

Система образів „Слова”.
Навіть якщо вважати Ігоря головним персонажем, то не варто забувати, що все ж головним героєм у „Слові...” виступає руський народ, земля. Бачимо великі простори: Дон, Волга, Дніпр, давні міста Путивль, Київ, Чернігів, Новгород, Галич та ін.; синє море та простори степів. Отже, образ батьківщини, що страждає, — один із наскрізних у „Слові...”.

Природа у „Слові...” жива і одухотворена. Вона разом із народом переживає за долю батьківщини: перед битвою з половцями „криваві зорі світло повідають”; „чорні хмари з моря йдуть”; „земля гуде”, „ріки мутно течуть”; після поразки — „широкий сум іде по Русі”.


Автор:

невідомий

Рід:

ліро‐епос

Жанр:

поема (героїчна)

Тема:

зображення невдалого похід новгород‐сіверського князя Ігоря на половціву 1185 році, його полон та втеча.

Ідея:

утвердження думки про необхідність об’єднання руських князів у боротьбі проти зовнішніх ворогів (ідею висловлює київський князь Святослав у своєму «золотому слові»).

Образи:

«чотири сонця»: новгород‐сіверський князь Ігор, Всеволод («буй‐тур») – брат Ігоря, Володимир – син Ігоря, Святос-лав Ольгович – племінник Ігоря; київський князь Святослав, дружина Ігоря Ярослав-на, Овлур (допоміг Ігорю втекти), Гзак і Кончак (половецькі князі), Руська земля як центральний образ.

Місце:

р. Каяла.

Час:

1185‐1187 роки.

Вороги:

половці.

Особливості:

затемнення сонця, плач Ярославни. Поема написана ритмізованою мовою, подібною до мови дум, які викону-ють речитативом.

Коментар:

Невідомий автор розповідає про реальну історичну подію: похід новгород‐сіверського князя на половців 1185 р. Міжусобні змагання князів Київської Русі за землю призвели до жахливої руїни: пограбування міст, спалення сіл, захоплення полонених, убивства родичів. Ситуацією скористалися половці, які з 1061 р. напада-ли на східнослов’янські землі. Керуючись головним завданням (захист Руської землі), у 1183 р. великий князь київський Святослав з допомогою ще кількох князів переміг половців. Князь Ігор також вирішує заво-ювати половців: перший похід – вдалий, другий (через 2 роки, у 1185 р.) – закінчився поразкою у битві на р. Каялі.

Зміст:

(пролог) невідомий автор пропонує почати мову про похід князя Ігоря, про-тиставляючи свою манеру співу, манері, притаманній Бояну, який пишно й велемовно умів славити князів – (експозиція) розповідь про розум, мужність і бажання постояти заземлю Руську князя Ігоря – (зав’язка) Ігор вирушає в похід проти полов-ців – брати Ігор і Всеволод зустрічаються – затемнення сонця, яке попереджає князів про небезпеку – (розвиток дії) перша битва русичів із половцями – легка перемога – грабунок і гуляння – ранок‐попередження – початок другої битви – (кульмінація) друга битва між русичами й половцями, у якій руські воїни зазнають поразки – Ігоря беруть у полон – віщий сон Святослава, що нібито йому підносять синє (отруєне) виной він помирає – золоте слово Святослава зі сльозами змішане як звернення‐заклик до всіх князів примиритися й порозумітися перед небезпекою спільного ворога й заради блага землі Руської – плач Ярославни – (розв’язка) Ігор за допомогою хрещеного половця Овлура тікає з полону – Гзак і Ко-нчак переслідують Ігоря – підтримуваний природою рідної землі Ігор повертається на Батьківщину – земля Руська радіє й співає, бо «погано голові без тіла, як і тілу без голови» – (епілог) уславлення князів і землі Руської й сум з приводу княжих міжусо-биць і лиха, заподіяного ординцями.

Цитати:

Боян:

  • Почнемо, браття, пісню невеселу Словами призабутими старими Про Ігорів згорьований похід. Почнемо не за вимислом Бояна, А просто, як насправді все було.

Ігор:

  • І мовив Ігор: «Браття і дружино! Забитим краще буть, ніж полоненим. Тож сядьмо, браття русичі, на коней, Щоб глянуть на великий синій Дон!..» Й таку незборну Ігор мав жадобу
  • Дістатись Дону, спробувати Дону, Що геть йому знамення заступила. «Бажаю, – мовив, – списа поламати Край поля Половецького із вами, Хоробрі, мужні русичі! Загину аби шоломом Дону зачерпну!»

Всеволод:

  • Яр-туре Всеволоде, ти спинив грудьми Лихе поріддя. Стрілами проймаєш, Гримиш мечем. Де зблисне твій шолом, Там голови погані половецькі Летять на землю. Ковані шоломи Поскіпані тобою, ярий туре!..

Мутен сон:

  • У Києві на горах Святослав Побачив сон страшний і дивовижний. «Ізвечора, – повідав, – тільки ліг, Мене укрили чорним покривалом Й дали напитись синього вина, Отрутою замішаного густо. сипали з поганських сагайдаків На груди перли й ніжили мене. А терем був без стелі та верха… В бору Кияні та на Оболоні сю ніч ворони Бусові кричали. І зграями летіли над Дніпром».

Золоте слово:

  • Й тоді великий мудрий Святослав Промовив слово, змішане з сльозами: «Братове милі, дітоньки мої, Відважний Ігорю і Всеволоде-туре, Зарано меч ви гострий підняли. На землю Половецьку – і без слави Поганську кров у січі пролили. Серця хоробрі ваші гартувались. У мужності й жорстокій боротьбі.

Ярославна:

Голосить Ярославна на зорі, Кигичучи, мов чайка, примовляє: «Зигзицею до Дону полечу,
Вмочу рукав шовковий у Каялу

І рани князю витру на його Могутньому порубаному тілі».
В Путивлі, на високім заборолі Голосить Ярославна, примовляє: «Вітриле, вітре, Стрибоже швидкий, Навіщо мечеш стріли половецькі
На воїв мужа милого мого?
Хіба не досить віяти вгорі,
Ширяти попід хмарами важкими, Гойдаючи на морі кораблі?
Навіщо ж ти веселощі мої
По сивій ковилі розвіяв?»

Категорія: українська література | Додав: | Теги: Аналіз до ЗНО, аналіз, ЗНО, СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ, Слово о полку Ігоревім
Переглядів: 86 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar