Головна » Файли » Бібліотека педагога » Методичні посібники

Інноваційні методи навчання
28.04.2015, 18:38
загрузка...

Творчий учень — це особистість, яка вміє асоціювати, висувати нові ідеї, а тому вчителеві варто стимулювати пізнавальні інтереси учнів, їхню дослідницьку активність.

Креативні методи навчання орієнтовані на створення власних освітніх продуктів. Пізнання при цьому можливе, але воно відбувається саме під час та за рахунок творчої діяльності учнів. Головним результатом є отримання нового навчального продукту. До креативних належать методи, які в традиційному розумінні є інтуїтивними.
Метод вигадування
Це спосіб створення невідомого учням раніше правила чи поняття за результатами їхніх певних розумових дій.
Метод «Якби…»
Учням пропонується скласти опис та створити малюнок про те, що відбудеться, коли у світі, у творі чи в житті щось зміниться. Виконання учнями подібних завдань не тільки розвине їх здатність уявляти, а й дозволить краще зрозуміти будову реального світу, взаємозв’язок його складових, фундаментальні основи різних наук.
Наприклад: що б сталося, якби зникли закінчення в словах або навіть самі слова? Якби Б.-І. Антонич жив у наш час, яку б, на вашу думку, поет мав долю?
Метод образної картини
Відтворює такий стан учня, коли сприйняття й розуміння ви-
учуваного матеріалу наче зливається, відбувається його цілісне, нерозчленоване бачення. У результаті в учнів виникає образна картина.
Наприклад: учням пропонується скласти опис того, що відбудеться, якщо прискориться час, об’ємні фігури стануть плоскими, людство переселиться на Місяць, порушиться один із законів природи тощо.
Метод образної картини — емоцiйно-образне дослiдження об’єкта. Учнi проговорюють, записують або малюють результати своїх дослiджень.
Наприклад: на що вказує суфiкс -ен- у словах гусеня, цуценя, вовченя, лисеня? (Висновок: уci подiбнi слова ми пишемо iз су-
фiксом -ен-).
Завдання для учнів: навести приклади образного бачення об’єкта.
Метод гіперболізації
У своїй основі передбачає перебільшення. Збільшується чи зменшується об’єкт пізнання, його окремі частини або якості:

вигадується найдовше слово, найменше число. Особливий ефект таким уявленням може дати використання під час усіх видів навчальної діяльності Книги рекордів Гіннеса, у якій досягнення людини балансують на межі реальності та фантазії.
Метод аглютинації
Учням пропонується поєднати непоєднувані в реальності якості, властивості, частини об’єкта та зобразити, наприклад, гарячий сніг, чорне світло, вершину безодні, обсяг пустоти, солодку сіль тощо).
Метод «Мозкового штурму»
Це метод з надзвичайно широким застосуванням, придатний на будь-яких уроках. За допомогою «Мозкового штурму» вчитель може видобути інформацію, якою учні вже володіють, а, відповідно формулюючи питання, «підвести» їх до деяких висновків чи зробити висновки з цих відповідей. Головний принцип «Мозкового штурму»: чим більше відповідей, тим краще. Тому завдання вчителя — це насамперед заохотити учнів говорити все, що їм спаде на думку. Під час обговорення, наприклад, твору методом «Мозкового штурму» учні мають право висловитися щодо тематики, проблематики, композиції тощо. Ніхто нікого не перебиває, не коментує й не оцінює відповідей. Після проведення «Мозкового штурму» потрібно підбити підсумки.
Наприклад, з яких джерел формувалася особистість О. До-
вженка, його талант? (Культура народу, зокрема усна народна творчість; виховні ідеали; праця; краса рідної землі; історична доля українського народу…).
Метод синектики
Це спосіб стимуляції уяви учнів через поєднання різнорідних понять, який базується на основі методу інверсії, асоціації тощо.
На основі синектики вчитель спрямовує дітей на визначення об’єкта образного змалювання через усвідомлення метафор та порівнянь.
Наприклад, (на основі поезії Л. Костенко): ХТО: «…вишиває клени червоним, жовтим, срібним, золотим. А листя просить: «Виший нас зеленим! Ми ще побудем, ще не облетим»?
Метод морфологічного аналізу (метод багатомірних матриць)
В основу покладено принцип систематичного аналізу. У процесі розробки нової ідеї учням необхідно скласти матрицю, у якій слід розкрити повний перелік ознак окресленої ідеї або завдання (характеристики, процеси, параметри, критерії тощо). Відбувається процес знаходження нових, несподіваних та оригінальних ідей шляхом складання різноманітних комбінацій відомих та невідомих правил, понять, визначень.
Матриця ефективна для засвоєння нового матеріалу, розвитку мовлення, сприяє формуванню в учнів системи знань, глибшому осмисленню навчального матеріалу, полегшує його запам’ятову-
вання. Матрицю нової теми учні можуть складати самостійно, користуючись додатковою літературою [21].
Наприклад. Розвиток мовлення. Твір-опис зовнішності людини.
Обличчя
кругле,
видовжене
виразне
усміхнене


Ніс
рівний
великий
кирпатий
прямий


Вуста
усміхнені
яскраво‑
червоні
припухлі
стиснуті


Очі
глибокі
привітні
сірі
темні


Погляд
задумливий
уважний
байдужий
зацікавлений



Метод інверсії (звернення)
Орієнтований на пошук ідей у нових, несподіваних напрямах, здебільшого протилежних традиційним поглядам та переконанням. Характерними особливостями цього методу є орієнтація на розвиток діалектики мислення учнів, вплив на розвиток їхніх творчих здібностей.
Для створення проблемних ситуацій використовують парадокси, у яких виражені логічні непоєднані протиріччя.
Наприклад: відомо, що війна — це біда, горе для людей, але «якщо поглянеш — вдивишся, то, мабуть, ще скажеш слава Богу, що є війни! Без них іще хуже було б» (Митрополит Веніамін. «Зустрічі зі святими»).
Між тим, пізнавальна діяльність, до якої залучаються учні під час вивчення української мови та літератури і яка активізує розумові процеси, забезпечує самостійне набуття знань та їх практичне застосування, неможлива без спілкування з учителем, учнями, іншими людьми. Таким чином, процеси формування вмінь здобувати інформацію й працювати з різними її видами (когнітивні вміння) та спілкування є взаємопов’язаними, і їх можна реалізовувати разом, за умов певним способом організованої навчальної діяльності.

Когнітивні методи навчання або методи навчального пізнання розподіляють на:
Наукові методи
Методи досліджень, до яких належать методи порівнянь, аналогій, синтезу, індукції, дедукції, класифікації тощо.
Приклад 1
Філософське дослідження. «Роздвоєння особистості в українській новітній літературі». Форма дослідження:
Автор
Назва твору
Тема
Головні герої
Причини роздвоєння
Приклад 2
Провести дослідження (форма вільна), висвітливши проблемне питання «Хто за своїм стилем М. Хвильовий: імпресіоніст, реаліст, романтик?».
Метапредметні (загальнонавчальні) методи
До яких належать: інформаційно-пізнавальні (здатність до пошуку та оперування художньою інформацією); саморегуляції (уміння організувати та контролювати власну художню діяльність, здатність до самовдосконалення шляхом мистецької самоосвіти та самовиховання).
Метод емпатії (перевтілення)
Дозволяє осягнути почуття інших людей, головних героїв; перевтілення в стан іншого об’єкта; емоційний відгук на чиєсь переживання).
Наприклад, уживаючись у певний образ («Я — річка», «Я — ромашка»), спробувати відповісти на запитання «Яким я бачу світ?», «Що я хочу сказати людям?».
Учителі повинні також пам’ятати й про педагогічну емпатію — умінні поставити себе на місце учня.
Метод змістовного (смислового) бачення
Потребує створення в учнів певного настрою, що зумовлює активна чуттєво‑пізнавальна діяльність.
Наприклад, чому з‑поміж низки варіантів: «В зелених горах», «Тіні минулого», «Голос віків», «Відгомін передвіку», «Подих віків», «Спадок віків», «Голоси передвічні», «Дар предків», «Слідами предків», «Сила забутих предків», «Голос забутих предків» — М. Коцюбинський обрав назву для своєї повісті «Тіні забутих предків»? Метод змістового бачення допоможе учням зрозуміти, що саме ця назва вказує на загадковість, казковість і дихання віків.
Метод символічного бачення
Полягає в пошуку або побудові учнем зв’язків між об’єктом та його символом. Після з’ясування характеру відносин символу та його об’єкта (наприклад, світло — символ добра, голуб — символ миру, весна — відродження) учитель пропонує учням знайти символи в прозовому чи поетичному творі, зобразити його в графічній, знаковій, словесній або іншій формі. Важливе значення має пояснення та тлумачення відображених ними символів (наприклад, символічні образи двох експресів у романі І. Багряного «Тигролови»).
Метод евристичного спостереження
Є підготовчим етапом у формуванні теоретичних знань учнів. Він ґрунтується на семи питаннях: Хто? Що? Навіщо? Де? Чим? Як? Коли?
Метод фактів
Стосується такого етапу пізнання, як пошук фактів, відмінність їх від псевдофактів. Прикладом може бути обговорення учнями певних фактів (спілкування в магазині, на базарі тощо).
Метод досліджень
Обирається об’єкт досліджень — природний, культурний, словесний, знаковий або інший: вірш, буква, цифра, звук, система правил з певної теми, обряд, процес, проблема тощо. Учням пропонується самостійно дослідити обраний об’єкт за таким планом: мета дослідження — план роботи — факти про об’єкт — досліди, нові факти — питання та проблеми, що виникли, версії відповідей, гіпотези — рефлексійні міркування — усвідомлені способи діяльності та результати — висновки.
Метод конструювання понять (правил)
Формування в учнів понять, що вивчають, чи виведення правил починається з актуалізації уявлень, які вони вже мають. Порівнюючи уявлення учнів про поняття чи обговорюючи певні правила, учитель допомагає дійти висновків. Причому необов’язково тих, що є в підручнику чи посібнику. Результатом такої роботи виступає колективний творчий продукт — спільно сформульоване правило чи визначення поняття.Наприклад: Чим відрізняються метафора й метонімія? (У метафорі слова поєднуються між собою за принципом схожості, а в метонімії — за принципом логічної залежності. Метафору можна перетворити на порівняння, а метонімію — ні, її можна лише доповнити. На відміну від метафори, що здатна зближувати, на перший погляд, найвіддаленіші поняття, предмети, явища, метонімія ґрунтується лише на тих зв’язках, які існують у реальності. Саме в цьому й полягає сила її впливу на читача: вона творить ефект його присутності в художньому світі. Отже, в основі метафори лежить ототожнення схожих явищ, а в основі метонімії — заміна понять, між якими існують тісні зв’язки.)
Метод гіпотез
Учням пропонується завдання — сконструювати версії відповідей на поставлене вчителем запитання або проблему. Метод гіпотез розвивається під час розв’язання прогностичних завдань типу «що буде, якщо…».
Спочатку потрібно обрати підстави для конструювання версій. Учні пропонують вихідні позиції або погляди на проблему, засвоюють різноплановий підхід до конструювання гіпотез. Потім навчаються найбільш повно й чітко формулювати варіанти своїх відповідей на запитання, спираючись на логіку та інтуїцію.
Наприклад, розкрити походження (етимологізацію) фразеологізму «вилами по воді писано» (невідомо, як буде).
Гіпотеза 1
Вислів «вилами на воде писано» власне російський, а вилы (рос.) — «кола» (відоме в діалектах). Одним із видів гадання з використанням води було нібито кидання каміння у воду, спостерігання за утворюваними колами і їх перетинаннями та тлумачення цього.
Гіпотеза 2
Міфологічна. Щоб водяник не розпочинав бешкету, від якого могла постраждати худоба, селяни замовляли його, креслячи на воді хрест ножем або косою. Ніж і коса були емблемами Перуна. Не виключено, що писання вилами по воді також пов’язане із забобоном і породжене цим звичаєм.
Гіпотеза 3
Пов’язана з цілком матеріальними речами — не залишати слідів на воді, коли пишеш вилами. Усе, що написано чимось предметним (вилами, гілкою, пальцем, прутом) на чомусь, що не залишає слідів (на воді, піску, снігові, вітрі, у комині тощо), швидко щезає, непомітне, непевне, ненадійне.

Метод помилок
Помилка розглядається як джерело протиріч, феноменів, виняток із правил, джерело нових знань, які народжуються в разі протиставлення загальноприйнятих. Увага до помилок може бути актуалізована не тільки з метою її виправлення, а й для з’ясування її причин, способів її припущення.
Наприклад «Спіймай помилку!».
Пояснюючи матеріал, учитель навмисно припускається помилок. Учні попереджені про це. Такий метод учить дітей уважності: миттєвої реакції на помилки.
Під час вивчення теми «Словосполучення й речення» (8 клас) учням пропонується визначити типи зв’язку слів у словосполученнях: збирати врожай, збираний урожай, збирає дівчина, багато збирати, збирати й приносити тощо.
Учні визначають, що «збирає дівчина» — це речення (підмет і присудок — основна ознака речення — має предикативний зв’язок), «збирати і приносити» — рівноправні слова (однорідні члени, серед яких немає ні головного, ні залежного), тим самим вони є сполученням слів, а не словосполученням.
Учень може отримати текст із навмисними помилками, де потрібно їх виправити чи відредагувати речення.
Інший шлях — непідготовлені помилки, які стимулюють учнів до пошукової діяльності.
Наприклад, учень не може сформулювати правило розстановки розділових знаків у безсполучниковому складному реченні, але в запропонованому прикладі розставив правильно всі знаки. Тоді вчитель говорить, що в зазначеному реченні замість коми має стояти тире. Учень заперечує, говорячи, що тире ставиться при інших смислових зв’язках простих частин. Таким чином, з’ясовується, що впливає на розстановку розділових знаків у безсполучникових реченнях (смислові зв’язки між простими частинами).
Прикладів за аналогією існує дуже багато. Головне — пам’я-
тати, що метод «Спіймай помилку!» спрямований на формування в учнів умінь відстоювати свою думку, добирати аргументи, миттєво реагувати на помилки та бути уважними.
Чисельність різноманітних інноваційних освітніх технологій і методів викладання української мови та літератури свідчить про активність проведення методичного пошуку й удосконалення навчально-виховного процесу. Однак кожен учитель, розкриваючи нові грані власної методики викладання мови та літератури на основі вже розроблених технологій, має збагачувати дидактичні досягнення оригінальними спостереженнями й пропозиціями.

Категорія: Методичні посібники | Додав:
Переглядів: 374 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar