Головна » Файли » Бібліотека педагога » Методичні посібники

Методи і прийоми навчання української мови та літератури
28.04.2015, 18:31
загрузка...

У науковій літературі як «метод» розглядають різні категорії:
 спосіб діяльності, спрямованої на досягнення певної мети;
 спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на досягнення цілей і реалізацію змісту навчання;
 засіб формування в учнів уміння активно оволодівати знаннями, а також уміннями та навичками самостійної роботи;
 спосіб організації діяльності учнів з навчальним матеріалом;
 теорія, знання (теоретичне узагальнення), закономірність;
 операція або дія тощо.
Метод навчання — важлива ланка в дидактичній системі «мета — зміст — методи — форми — результат навчання».
У дидактичній літературі іноді розрізняють методи викладання, що стосуються діяльності вчителя, й методи навчання, що забезпечують перебіг навчальної діяльності учнів. Методи навчання характеризують насамперед спільну роботу вчителя й учнів.
Один і той же метод можна застосовувати для різних навчаль-
них цілей. Наприклад, бесіда може бути застосована з метою засвоєння нових знань, і з метою повторення чи перевірки. Правильне застосування методів навчання унеможливлює механічне чи догматичне засвоєння учнями навчального матеріалу, забезпечує ефективність пізнавальної діяльності учнів, можливість застосовувати знання на практиці.
Кожний метод навчання повинен виконувати не тільки ос-
вітню, розвивальну та виховну функції, але й спонукальну та корекційну (розвиток сприймання, мислення, уяви, пам’яті, емоційно-почуттєвої сфери).
У структурі методів виділяють прийоми, тому кожний метод можна представити як сукупність методичних прийомів. Отже, прийом — це елемент методу. Елементи методів не є сумою окремих частин цілого, а системою, що об’єднана логікою дидактичного завдання. Якщо метод є способом діяльності, що охоплює весь шлях її протікання, то прийом — це окремий крок, дія в реалізації методу. Необхідно розрізняти прийоми розумової діяльності (логічні прийоми) — виділення головного, аналогія, конкретизація, порівняння та ін., а також прийоми навчальної роботи — аналіз прикладів, граматичний розбір, лінгвістичний експеримент тощо.
Логічні прийоми є однаковими в різних методах. Тільки системне поєднання прийомів утворює певний метод навчання, тому важливою є послідовність їх застосування. Одні й ті самі прийоми можуть уходити в різні методи навчання, але в поєднанні з іншими прийомами вони утворюють зовсім інший метод. Наприклад, прийом запам’ятовування має місце як у репродуктивних, так і в проблемно-пошукових методах навчання.
Але якщо в першій групі методів він домінує, то в другій є допоміжним, бо сприяє запам’ятовуванню основних результатів проблемних міркувань. Окрім цього, слід наголосити, що метод може стати прийомом, а прийом — методом. Коли прийом починає виконувати основне навчальне навантаження (допомагає розкрити суть того чи іншого питання), він стає методом. Наприклад, корегування відповідей учнів (як прийом) під час проведення бесіди може трансформуватися в дискусійну площину. За такої умови цей прийом може стати самостійним методом навчання (дискусія).
Важливо підкреслити, що діалектика переходу методу в прийом чи навпаки обумовлена логікою процесу навчання, наявністю суперечливих аспектів між метою й засобами її досягнення, різними елементами пізнавальної діяльності. Це й пояснює розбіжність у методичній літературі між методом «Мікрофон» і прийомом «Мікрофон».
Прийоми об’єднують у 3 груп.

Мисленнєвої  діяльності
 аналіз
 синтез
 порівняння
 зіставлення
 узагальнення
 абстрагування
 класифікація
 диференціація
 алгоритмізація

Навчання мови

 мовний розбір
 заміна, поширення, перестановка мовних одиниць
 моделювання структури речення, словосполучення
 побудова різних типів синтаксичних конструкцій
 заміна мовних одиниць співвідносними
 лінгвістичний експеримент

Роботи над текстом

 виразне читання тексту
 добір заголовка
 визначення головної думки
 членування тексту на мікротеми
 складання плану, тез, конспекту
 побудова тексту певного стилю
 складання питань для обговорення прочитаного

«Здивуй!»
Добре відомо, що ніщо так не привертає увагу й не стимулює роботу мозку, як цікаве. Учитель повинен знайти такий кут зору, щоб навіть повсякденне стало дивовижним.
Чи важко здивувати учнів? Так, важко. Особливо, щоб те, що вражає, мало привернути увагу не просто «тут і зараз», а й підтримати цікавість протягом тривалого часу.
З молодшими учнями простіше, вони ще вразливі, і їх може здивувати емоційний виклад матеріалу чи незвичні форми проведення уроку. А старшокласники? Тут справа набагато складніша. Так, наприклад, під час вивчення будь-якої теми, пов’язаної з числівниками («Узгодження іменників з числівниками», «Правопис та відмінювання числівників», «Форми відліку часу» тощо) у класах з поглибленим вивченням математики, економіки, фізики (будь-якого предмета математичного циклу) урок можна почати з цікавих загадок на логічне мислення й непомітно для учнів русло уроку перевести на тему уроку. Тільки потрібно придумати назву для вправи якомога яскравішу та інтригуючу: «Увага! На уроці мови —математика!».
 Скільки їх було: мати, дочка, брат, сестра, дядько, племінниця? (Троє)

 Скільки було: баба, дві матері, дві дочки й онука? (Троє)
 У хлопчика стільки ж братів, скільки й сестер, а в його сестри сестер удвоє менше, ніж братів. Скільки в сім’ї сестер і братів? (Три сестри й чотири брати)
 У мене у двох кишенях є гроші: коли з одної перекладу в другу один карбованець, то буде порівну, а коли з другої перекладу в першу один карбованець, то в першій буде вдвічі більше, ніж у другій. (П’ять і сім)
 Летів гусак, а проти нього — зграя гусей.
— Здорові були, сто гусей! — каже гусак.
— Нас не сто, — кажуть гуси, — а стільки та якби ще стільки, та ще півстільки, та чверть стільки, та ще ти один, оттоді б було сто. (Тридцять шість)
 П’ять, п’ятнадцять, без двох двадцять семеро. Троє, ще й малих двоє. (П’ятдесят)
Або під час вивчення теми «Словосполучення. Головне й за-
лежне слово у словосполученні» учням можна запропонувати відгадати загадки, а потім — цікаву інформацію про походження назв слів‑відгадок.
На городі молода
Пишні коси розпліта,
У зеленії хустинки
Золоті хова зернинки. (Кукурудза)
Стоїть півень на грядках у червоних чобітках. (Буряк)
Ми з Італії прийшли,
Там і назву нам дали.
Подивись, які ми гожі,
З яблуками трохи схожі.
Ось тому й назвали ними —
Яблуками золотими. (Помідор)
Словникова робота
Зі словами-відгадками скласти словосполучення: іменникові та дієслівні, прості і складні.
Пояснити походження назв цих рослин.
 Кукурудза має давнє ім’я — маїс. Привіз цю рослину з Куби Христофор Колумб 1492 року. Ця рослина для місцевих мешканців була священною, бо вона — їхня годувальниця.
 Буряк — це латинське слово. Називають так цю рослину білоруси, чехи, поляки, серби й хорвати. Росли буряки 2 тисячі років тому у Вавилоні, звалися вони мангольд. Вирощували тоді буряки заради листя, із якого готували салати.

 Помідор — італійською «золоті яблука». Перші помідори, привезені з Америки до Іспанії, були жовтими. В Америці індіанці їх звали томатль. Перші помідори з’явилися на наших землях 1780 року.
«Відтягнута відгадка»
На початку уроку вчитель загадує загадку (цікавий факт), відгадка на яку (ключ до розуміння) буде відкрита на уроці під час роботи над новим матеріалом. Можна запропонувати (цікавий факт) загадку наприкінці уроку, щоб розпочати з неї наступне заняття.
Перед вивченням теми «Прийменник» (7 кл.) попередній урок можна завершити так: «Наступного уроку говоритимемо про слова, які не мають значення, не є членами речення, але без них наше мовлення стало б незв’язним і тим самим незрозумілим. Цікаво, що ж це за слова такі? Але про це наступного уроку».
«Лото»
На окремих аркушах написані різні терміни. Їх потрібно об’єднати певною темою. Наприклад, фонетика — звук, пом’як-
шення, оглушення, транскрипція…
«Рекламні паузи»
Завдання: виготовити плакат, слоган, листівку з рекламою вивченої теми.
«Вірю — не вірю»
Учитель ставить учням запитання типу: «Чи вірите ви, що синтаксис — це розділ науки про мову, що вивчає словосполучення й речення?», «Чи вірите ви, що фонетика вивчає букви?» й т. ін.
«Запитання — відповідь»
Цей прийом застосовують під час перевірки теоретичного матеріалу домашнього завдання. Учні ставлять запитання однокласникам й оцінюють відповіді.
«Термінологічний диктант»
Учитель називає лексичне значення слова, а учні записують терміни. Наприклад, розділ науки про мову, що вивчає слова як частини мови… (морфологія).
«Інтерв’ю»
Цей прийом застосовують на підсумковому етапі уроку. Один із учнів ставить однокласникам запитання з вивченої теми.

«Презентація матеріалу»
На 3–5 хв. зробити презентацію нового матеріалу (вивченої теми, домашнього завдання).
«Фундамент»
На різнокольорових аркушах паперу записати відповіді на запитання: «Який життєвий урок ви отримали на цьому занятті?». Діти читають відповіді, а вчитель розміщує аркуші на дошці у вигляді фундаменту.
«Продовж речення»
Після ознайомлення з біографією письменника вчитель пропонує учням продовжити речення типу:
 Я знаю про Михайла Коцюбинського, що він…
 Найбільше мене вразило те, що Василь Симоненко…
 Найвидатнішою датою біографії Миколи Хвильового я вважаю…
 Найщасливіший період у житті Івана Франка, на мою думку,..
«Лист літературному персонажеві»
Учні пишуть «цільового листа літературному персонажеві, в якому мають підтримати його або, навпаки, засудити, допомогти порадою, висловити своє ставлення до його вчинків.
Наприклад, під час вивчення оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною» учні пишуть лист-підтримку Остапові. Під час вивчення п’єси І. Карпенка-Карого «Хазяїн» допомагають розв’язати Пузиреві проблему згубної влади грошей над людиною.
«Зустріч літературних героїв»
Учні називають улюблених літературних героїв, уявляють їхню зустріч, про що вони б розмовляли, які поради дали б один одному.
Наприклад, про що б розмовляли під час зустрічі:
 Федько Халамидник та Климко,
 Мавка та Маруся Чурай?
«Позначки» (маркування тексту)
Цей прийом пов’язаний із читанням тексту і знаходженням у ньому певних фактів чи подій із метою подальшого використання зазначеної інформації.
Учні відмічають у тексті:
+ — ті частини, які підтверджують те, що вони знали, з чим погоджуються;
— — те, що суперечить їхнім думкам;
? — виникли запитання;

! — нова інформація;
√ — неочікувані ідеї.
«Спринт»
Назвати за 1 хв якомога більше письменників за творами, іменами персонажів, датами, фактами біографії, подіями з творів тощо.
«ґронування» («Асоціативний кущ»)
Назвати учням головне слово або фразу. Запропонувати їм записати (у формі виноградного грона чи асоціативного куща) ті слова та фрази, що спадають на думку з обраної теми.
Регламентувати час і рекомендувати учням установити, де потрібно, зв’язки між поняттями.
Наприклад, Микола Вороний: модерніст — новатор — символізм — неоромантизм — тонкий лірик — співець краси — закоханий поет…
щастя біль крила зрада страждання КОХАННЯ полон шаленство хвороба смуток вірність відчай
«Таємнича валіза»
Робота в групах. Учитель пропонує групам угадати, якому літературному героєві належить валіза, називаючи речі, що в ній лежать. Наприклад:
 гаманець, запродажня, фальшиві гроші (Герасим Калитка);
 хрестик, Коран, маленький камінчик, перстень (Роксоляна).
Отже, прийом навчання — сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної (допоміжної) мети конкретного методу. Чим багатший арсенал прийомів у структурі методу, тим він повноцінніший та ефективніший.

Професійний довідник 90 учителя української мови та літератури. Частина 1

Категорія: Методичні посібники | Додав: | Теги: Методи і прийоми навчання
Переглядів: 799 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar