Головна » Статті » Твори Василя Сухомлинського |
загрузка...
На краю села живе старенька бабуся Марина. — У неї немає нікого-нікогісінько, — часто говорить матуся маленькій Марійці. Марійка з матусею живуть через дорогу від бабусі Марини. Устане вранці Марійка, гляне на бабусине подвір’я: сидить старенька на стільчику, гріється на сонці й пильно-пильно дивиться на неї, Марійку. Марійка біжить до бабусі, вітається: — Добрий день, бабусю. — Добрий день, Марійко, — радісно відповідає бабуся. — Посидь біля мене, дитино. Марійка посидить трохи, послухає казку. Але довго сидіти не хочеться. Ваблять луки, — он скільки метеликів там літає. Вабить річка, — який пісочок чистий там на березі, яка вода тепла… Марійка збирається йти, а бабуся зітхає. — Чого ви зітхаєте, бабусю? — Бо нікому й слова промовити. Одна я, однісінька… — Хай я буду ваша, бабусю, — тихо шепоче Марійка й цілує її в старечу, зморщену щоку. — Добре, дитинко, будеш моя, — усміхається бабуся Марина. До вечора Марійка бігає в лузі, купається, милується метеликами. А тоді й прибіжить на бабусине подвір’ячко й защебече: — Я не забула, що я ваша, бабусю! Тільки в лузі бігати хочеться! Запитання: - Як ти вважаєш, чи відчувала себе бабуся Марина щасливою? Чому? - Чому Марійка запропонувала бабусі Марині бути її? - Як ти вважаєш, що робить людей щасливими? - Розкажи про вчинки, якими ти порадував свою бабусю.
| |
Переглядів: 313 | |
Всього коментарів: 0 | |
| |