У Сашка боліло вухо. Він сидів дома сумуючи: мама на роботі, молодша сестричка у дитячому садку, всі хлопці у школі. Аж раптом дзвінок. Сашко навіть про хворе вухо забув. Відкрив двері і побачив однокласників Костю з Денисом.

- Ми вирішили хворого провідати, - сказали хлопчики.

- Дякую. Хочете чаю?

- Який чай, нам у школу пора, - поспішали приятелі. Ми сьогодні запізнилися. Добре, що про тебе згадали. Прийдемо зараз у школу, скажемо, що провідували хворого. Ось нас і не будуть сварити за запізнення. Ще й похвалять.

І вони побігли. А Сашкові стало дуже сумно. Ще сумніше, ніж до їхніх відвідин.

                                                                                (За А. Кузнецовим)

• Придумайте кінцівку історії.
• Який настрій був у героїв оповідання?
• Чому хлопчику стало ще сумніше після того, як однокласники пішли?
• Чому Костя і Денис вирішили провідати хворого товариша тільки тоді, коли запізнилися у школу, а не  іншим часом?
• Чому Саша навіть про хворе вухо забув, коли побачив однокласників?
• Про що найголовніше не запитали хлопці у хворого Сашка?
• Чи хотів би ти опинитися на місці Сащка? Чому?
• Як іншими словами можна розкрити суть заголовку „Ось так провідали!”?