Головна » Статті » Пори року

Осінній господар. Ю. Старостенко
загрузка...

Осінь. Хазяйнує Жовтень скрізь, де не глянь. Убрав золотом сади, ліси, парки і струшує додолу жовте листячко.

— Ну навіщо ж ти, Жовтню, розбираєш дерева? Залишив би їм це вбрання, воно ж таке гарне.

Та не слухає Жовтень нікого: знай, своє діло робить. І коли тільки він спочиває? Прокидаються люди рано — еге! Жовтень цілу ніч працював. Припорошив сріблястим інеєм дахи, вкрив памороззю землю, навіть маленькі калюжки сховав під тонкими скельцями льоду. І сидить тепер десь, милується на свою роботу. І думає, що всім це до вподоби. Звісно ж, ні!

Перший, хто руйнує його працю,— красне сонечко. Підіймається сонечко вище, вище. І вже гляньте: й сліду від паморозі не зосталося. Не дружить Жовтень із сонечком: ховається кудись, тільки подих його чутно прохолодний. Радіють сонечку квіти, оживають листочки, навіть вилазять з-під кори комашки, що було поховалися вже на зиму.

— Ой, як гарно на сонечку! — кажуть.

А Жовтень тим часом прижене звідкілясь велику хмару, затулить та хмара сонечко і бризне на землю холодним осіннім дощем.

Категорія: Пори року | Додав: (21.09.2020)
Переглядів: 196 | Теги: про осінь | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
avatar