Головна » Статті » Пори року

Осіння казка. Гаєвська Аліна
загрузка...

Осінь… Я дуже люблю цю пору року… Сім кольорів, сім дощів, сім вітрів… Кожен вітер має свій колір. Вони спускаються на землю, зриваючи листя з дерев того ж самого кольору. Це їх скарб, багатство. Вони кружляють його у вихорах, намагаючись забрати з собою, підняти до небес, але не можуть. І так кожну осінь — вони повертаються спробувати взяти новий, інший скарб.
Перший вітер приходить із першим дощем: обидва ніжні, чисті, легкі; люди ховають парасольки, бо не бояться їхніх обіймів.
Другий вітер полюбляє піддивлятись за закоханими в парках, підіймаючи листя і ховаючи кохання від зацікавлених очей людей.
Третій вітер дуже сильний та холодний — він пробирається до людей під одяг, намагаючись зрозуміти ці цікаві створіння, які не тільки не бояться, а й захищаються від нього.
Четвертий вітер споконвіку намагається прогнати осінь, вірніше, не осінь, а її романтику. Його історія дуже сумна: колись він випадково потрапив до літа і побачив там найпрекрасніше створіння — ромашку. І закохався, але осінь зруйнувала його кохання…
П’ятий вітер — найвеселіший серед усіх; він приходить, розганяє хмари і дарує людям останні промінчики сонця.
Шостий вітер — найповажніший. Він спускається на землю лише один раз, щоб привітатися з людьми, він змушує їх вклонитись, а з дуже непокірних зриває капелюшки.
Сьомий вітер приходить разом із зимою. Вони забирають останні листочки на деревах та останні мрії і спогади про літо. Все завмирає…
Але все це: всі дощі, всі вітри, всі кольори — моє, рідне, кохане…
Адже осінь — це Я!

Категорія: Пори року | Додав: (21.09.2020)
Переглядів: 50 | Теги: про осінь | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar