Головна » Статті » Твори Василя Сухомлинського

Петрик і Павлик
загрузка...

Біля столу сидять батько з матір’ю. Мати шиє, батько газету читає. Петрик бавиться на дивані: коника сідлає, в далеку дорогу збирається, про мандрівки за синє море мріє…

Глянула мати у вікно й каже батькові:

— Тітку Марфу чорт несе.

Петрик мерщій розсідлав коня, підвівся, щоб глянути у вікно на те диво дивне, та вже було пізно. Тітка Марфа стукача в двері.

Мати сказала:

— Увійдіть, будь ласка.

Коли тітка Марфа завітала до хати, мама ласкавим голосом запросила її сісти. Тітка сіла, важко зітхнула й промовила:

— Ледве дійшла. Так ноги болять, так болять.

Петрик довго дивився на тітку Марфу й здивовано запитав:

— Тітко Марфо, хіба ви самі йшли?

— Та не їхала ж, а йшла, — відповіла тітка й усміхнулась.

— А ви ж, мамо, казали, що тітку Марфу чорт несе, — дорікнув Петрик.

Материне лице нараз і спалахнуло, потім зблідло. Вона похилила голову й дивилась на шитво. Батько затулився газетою. Тітка Марфа підвелася й тихо вийшла. У хаті запала гнітюча тиша.

Минуло багато років. Петро став дорослий. Тепер у нього є дружина й синок Павлик.

Якось у гості до Петра прийшла стара мати. Погостювала. А тут і вечір. Мати й роздумує вголос:

— Що його робити: чи додому йти, чи заночувати у вас? Сутеніє, а дорога далека.

— Ідіть, мамо, додому, — каже син Петро.

А Павлик саме на дивані бавився: коника сідлав, у далеку дорогу збирався, про мандрівку за синє море мріяв.

Як почув, що батько виряджає бабусю, мерщій і своє вставив:

— Я вам, бабусю, коника дам… Сідайте на нього і їдьте.

Бабуся одяглася й затулила хусткою обличчя.

(Бабуся одяглася, а з її очей капали сльози.)

Запитання                                                              

  • Чому материне обличчя спалахнуло, а потім зблідло?
  • Яким виріс Павлик?
  • Чому він відправляв бабусю додому вночі на конику?
  • Чи завжди діти повторюють вчинки своїх батьків?
  • Чи відповідають діти за вчинки своїх батьків? Чому?

Яке прислів’я відповідає змісту твору?

                                  Як сам добрий, то добротою відповідають.

                                  Шануй людей і тебе шануватимуть.

                                  Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти.

Категорія: Твори Василя Сухомлинського | Додав: (17.08.2020)
Переглядів: 154 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar