Ось і суниці поспіли. Бабуся взяла кружечку, пішла до лісу – і давай збирати. Тільки бабуся – у кружечку, а Надя – у ротик.

         Прийшли додому. У бабусі повна кружечка, а у Наді – пуста, навіть дідуся пригостити нічим. Соромно стало Наді.

         Наступного дня вона пішла до лісу, жодної ягідки не з’їла – все в кружечку. Прийшла додому і каже дідусю:

         - Їж, дідусю!

         - А сама що ж?

         - А я вчора їла.

         - Учора не рахується, - сказав дідусь. – Давай разом.

         І вони з Надійкою стали їсти із одної кружечки. Надя ягідку, дідусь ягідку. Так всі і поїли.

Запитання:

         - Куди ходила Надя з бабусею?

         - Які ягоди збирали?

          - Чому Наді було соромно?

         - Як би ти вчинив на місці Надійки?

         - Над чим нас заставляє замислитися цей твір?

        - Чи завжди ти пригощаєш своїх бабусю і дідуся?