Головна » Статті » Твори Василя Сухомлинського

Я ХОЧУ СКАЗАТИ СВОЄ СЛОВО
загрузка...

Катерина Іванівна повела своїх маленьких першокласників у поле. Був тихий осінній ранок. Високо в небі летів ключ перелітних птахів. Вони тихо курликали, і від цього в степу було сумно.

Учителька сказала дітям:

—    Сьогодні ми будемо вчитися розповідати про осіннє небо. Хай кожен з вас добере для цього в рідній мові красиві і точні слова.

Діти притихли. Вони дивились в небо і думали. Через хвилину всі заговорили: «Небо синє-синє... Небо голубе... Небо чисте...» І все. Діти знову і знову повторювали одні й ті самі слова: синє, голубе, чисте.

Збоку стояла маленька Валя.

—    А ти, Валю, що хочеш сказати?— запитала Катерина Іванівна.

—    Я хочу сказати своє слово.

—    Яке ж твоє слово про небо?

—    Небо ласкаве...— тихо сказала дівчинка й усміхнулась.

Діти притихли. Вони враз побачили в небі те, чого не бачили досі: «Небо сумне... Небо тривожне... Небо зажурене... Небо холодне...»

А небо грало, трепетало, дихало, як жива істота. І діти дивилися в його сумні сині-сині осінні очі.

Василь Сухомлинський

Категорія: Твори Василя Сухомлинського | Додав: (16.06.2010)
Переглядів: 6362 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 4.1/16
Всього коментарів: 4
avatar
1
Питання для обговорення:

Яке завдання поставила вчителька перед першокласниками на прогулянці? Прочитай його. Що сказали діти про небо?
Подумай, що передають виділені слова.
Яким однокласники побачили осіннє небо після Валиних слів?
Пригадай! Яким ти побачив небо, ідучи до школи? Сумним? Ласкавим? Сірим чи синім? Низьким чи високим?
Розкажи про свої враження так, щоб усім було цікаво.
avatar
2
ухТИ!!!!
avatar
3
:); класс
avatar
4
oops этот смайл о дтей
avatar