Головна » Статті » Про Україну, українську мову

Тексти диктантів про мову
загрузка...

7. Цінність рідної мови

Відомо, що мова кожного народу — явище давнє, її коріння сягає в доісторичні часи. Вона є найгеніальнішим наслідком матеріальної й духовної діяльності багатьох поколінь, а кожне створене слово — це символ сформованої ідеї, витвореної у великих зусиллях людини проникнути у світ природи, у саму себе. Всесвітньо відомий мовознавець Вільгельм фон Гумбольдт зазначав: «У мові — дух нації».

Справді, національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу, а одночасно й здобуток культури всього людства, бо кожна мова доповнює іншу, а разом вони — витвір світового колективного людського розуму.

Мова й пісня — дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, аніж свої кордони. Втративши кордон чи державність, народ завжди має можливість їх відновити, а мови не відновить ніколи: вона втратиться на віки вічні. її цінність немає з чим порівнювати, її не можна замінити чужою мовою, бо це означало б, що народу потрібно прищепити чуже серце, уселити чужу душу. Силою примушувати народ зрікатися рідної мови — найбільший злочин.

153 слова                                                                 За Г. Нудьгою

8. У пошуках слова

Хіба можна уявити сучасну українську літературну мову, наприклад, без чудового слова «мрія»? Усім нам добре відоме це слово. Дехто скаже, що воно знане з давніх-давен, ще з діда-прадіда. Мовляв, це народне слово, видобуте літературною мовою з глибин душі народу-мовотворця.

Однак не поспішайте з таким категоричним висновком. Візьміть «Кобзар» Тараса Шевченка, перегорніть його сторінки — і ви переконаєтеся, що слова «мрія» немає навіть у цього видатного поета. У чому ж річ? Як могло статися, що поетично-ніжне слово «мрія» відсутнє в Шевченкових безсмертних творіннях? Бо ж мрія — це дума про щось прекрасне. Без мрії, як співається, не можна жити.

Виявляється, що слово «мрія» виникло в пошевченківську добу. Його створив для української мови письменник Михайло Старицький. Звичайно, так майстерно й філігранно викувати слово можна тільки на злеті поетичного натхнення.

Пригадаймо перші кроки цього слова. Це було так: Михайло Старицький написав вірш, який присвятив матері Лесі Українки Олені Пчілці. Новостворене слово припало до душі письменниці й зазвучало в її поезіях.

Зусиллям двох поетів — Михайла Старицького й Олени Пчілки — слово «мрія» зійшло на багатобарвній ниві української мови, заквітло, зачарувало нас своєю красою.

176 слів                                                               За І. Вихованцем

9. Не бійтесь заглядати у словник

У багатобарвності й могутності рідного слова втілено красу людини — творця мови, садівника прекрасного на землі. Рідне слово окрилює нас духовністю, любов'ю до пісні, до матері.

Для кожного народу рідна мова — найдорожча.

У мовну скарбницю нашого народу несуть красу душі й пломінь рідного слова найкращі письменники. Скількома ж словами вони користуються? Звернімося до творчої спадщини геніального Кобзаря. Словник мови поетичних творів Тараса Шевченка охоплює більше десяти тисяч слів, а прозових — понад двадцять із половиною тисяч. Хіба вдалося нам, підрахувавши всі слова у творах Шевченка, виявити словниковий запас великого поета? Немає сумніву, що наш Кобзар володів й іншими словами української мови, хоч у художній творчості їх не використовував.

Скільки ж слів потрібно людині для спілкування, для опанування художньої, наукової та науково-популярної літератури? Обсяг словника конкретної особи залежить від роду її занять, освіченості та здібностей. Установлено, що мовець активно використовує майже три тисячі слів упродовж дня, а розуміє — у десять разів більше.

Щоб опанувати словесне багатство нашої мови, користуйтеся словниками. Дотримуйтеся порад мудрого поета Максима Рильського: «Не бійтесь заглядати у словник: це пишний сад, а не сумне провалля...»

176 слів                                                          За І. Вихованцем

10. Канікули

Що, на вашу думку, спільного між школярами, студентами і, уявіть собі, депутатами? Я вже мовчу про собак. Мабуть, ніколи не здогадаєтеся: канікули! Не знаю, як у депутатів, а невже й у чотириногих друзів бувають канікули?

Історія цього солодкого кожному школяреві слова сягає сивої давнини, отож полиньмо до Стародавнього Риму.

З двадцять другого липня по двадцять третє серпня Сонце перебуває в сузір'ї Пса, а поява над горизонтом зірки Сиріус із цього сузір'я збігалася з початком великої спеки, тому саме в цей час римський сенат робив у своїх засіданнях перерву, яку називали канікулами. Чому саме так називали? Ось тут і зарито собаку: якщо перекласти з латини слово «канікули», то й вийде назва нашого чотириногого друга. Згодом канікулами почали називати літню перерву в роботі навчальних закладів, а ще пізніше — узагалі будь-яку усталену перерву в навчанні учнів і студентів. До речі, цим словом називають сьогодні й перерву в роботі Верховної Ради України.

І вкотре переконуєшся: скільки таємниць приховує мова — цей океан людської творчості й мудрості!

161 слово                                                                3 часопису

11. Який Сава, така й слава

Як у природі немає жодного листка, що був би копією іншого, так і в мові немає слів і фразеологізмів абсолютно тотожних. Відмінні вони й відтінками значення, і стилістичним забарвленням.

Фразеологічна синонімія прихильна до напружених почуттів і байдужа до суворих логічних понять. Не відмовиш їй і в дивацтвах, бо виокремлює з-поміж інших не красенів і тямущих. Розгорніть будь-яку художню книжку — і ви побачите, як неохоче фразеологічні синоніми спілкуються з позитивними героями, але звиваються коло негативних. Розумних обійдуть десятого дорогою, зате недолугих... Фразеологізми про них з'являються як гриби після дощу. Ніби з мішка сиплються вони в повісті Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять»: «І в них теж чомусь вискакували клепки, розсихались обручі, губилися ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі».

Виступаючи як згустки думок і почуттів, фразеологізми-заголовки завоювали мало не монопольне право стисло формулювати основну думку твору, інтригувати читача, натякаючи на описуване. Зворотом «На коні і під конем» назвав повість про випускників школи Анатолій Дімаров. Літературний щоденник Остапа Вишні «Думи мої, думи мої» названий крилатим висловом із Шевченкової поезії, а гумористична збірка Степана Олійника має назву «Який Сава, така й слава».

180 слів                                                           За В. Ужченком

12. Мовний курйоз

Словник сучасної української мови містить майже десять відсотків іншомовних слів. Переважна більшість слів іншомовного походження є термінами. Мовні запозичення відбуваються по-різному, а іноді в процесі засвоєння чужих слів трапляються й курйози.

Інколи хтось або не зрозуміє висловленої думки, або допустить помилку в написанні іншомовного слова, або зробить щось не так. Буває, що помилка закріплюється в мові, передається нащадкам і стає нормою. Така пригода сталася зі словом «кенгуру».

Англійці, уперше прибувши до Австралії й побачивши дивну тварину, були дуже здивовані: звірятка з маленькою головою, короткими передніми й довгими задніми кінцівками пересувалися стрибками. Украй здивувала англійців також сумка на животі у тварини, з якої виглядали малята. Здивовані європейці вирішили з'ясувати, як називаються ці дивовижні істоти. У відповідь гості почули слово «кенгуру». Мовою мешканців екзотичного континенту це слово означає «не розуміємо».

Сталася словесна плутанина: місцеві жителі не зрозуміли співрозмовників, а англійці сприйняли відповідь як назву тварини й повезли цю випадкову назву до Європи. І ми, українці, як і більшість європейських народів, послуговуємося цим словом. Отака оказія.

163 слова                                                             За І. Вихованцем

Категорія: Про Україну, українську мову | Додав: (17.08.2020)
Переглядів: 673 | Теги: про мову, наша мова, твір про мову | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar