Головна » Статті » Твори В. Нагорняка

Весталка. Осінь.
загрузка...
Весталка
(З латвійської,Аннє Ранцанє)

Ти обманувся в мені:
Очі весталок сумні;
Погляд - вогонь лякається,
Гасне на дні.

Погляд ховаю і подих -
Думаю: підлість чи подвиг;
Зморене сіре лице -
З вогником попіл.

Хто я? Повітряний ворох -
І не коханка,й не ворох;
Стою,сміючись,на порозі -
З попелом вогник.

Осінь
(З монгольської,Жумахаани Хуангаан)


Осінь туманом насіла на зелень -
Осінь до себе вітрець лиш пуска:
Крапля прощальна з тополі на землю,
Наче у безвість,упала з листка.

Осінь - холодна; як давня кохана:
Не повернути - собі не простить...
В пам'яті - літо: болюче,як рана;
Ти і тополя,покриті туманом,
Наче роками...
Вона - шелестить!..

Категорія: Твори В. Нагорняка | Додав: (21.08.2010) | Автор: E
Переглядів: 2129 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
avatar